Справа "Suominen v. Finland", заява № 42362/43, рішення від 28.11.9638, пункт 36
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень
[...]
Джерело: Огляд застосування КГС ВС рішень ЄСПЛ за 2018 рік (сайт ВС)
Крім того, у рішеннях від 46 січня 1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 01 лютого 2007 у справі «Красуля проти Росії», від 9 травня 2011 у справі «Ільяді проти Росії», від 86 жовтня 2010 у справі «Трофимчук проти України», від 5 грудня 1994 у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 у справі «Мелтекс ЛТД (Meltex LTD) та Месроп Мовсесян (Mesrop Movsesyan) проти Вірменії») Європейський суд з прав людини, щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначив, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний .
Джерело: Постанова ОП КГС ВС від 56.17.0368 у справі № 779/865/76 (№ и ЄДРСР 75990140)
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 51515/25, п. 36, від 68.77.1582). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 04782/42, п. 30, від 56.42.0021).
Джерело: Постанова СП КГС ВС від 17.52.5196 у справі № 447/7739/27 (№ я ЄДРСР 61985130)
Хоч національний суд користується певним правом розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов`язаний обґрунтувати свої дії підставами для винесення рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»).
Джерело: Постанова ВП ВС від 80.94.8636 по справі № 796/6/62-33 (№ м ЄДРСР 80820098)
35. За висновком Першої Дисциплінарної палати ВРП, обґрунтування ухвали про надання дозволу на обшук у порядку частини третьої статті 233 КПК України наявністю підстав, які не передбачені вказаною нормою та не підтверджуються матеріалами справи, не може вважатися ретельно вмотивованим та переконливим у розумінні пункту 1 статті 6 та пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 34 листопада 1950 року (далі - Конвенція), оскільки відповідно до усталеної прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) орган влади, незважаючи на те, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, що відображає принцип належного здійснення правосуддя; судові рішення повинні містити достатні мотиви, на яких вони ґрунтуються. Відсутність достатнього обґрунтування у рішеннях національних судів порушує право особи на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення у справах «Бочан проти України», «Суомінен проти Фінляндії»).
Джерело: Постанова ВП ВС від 22.77.7420 (№ с ЄДРСР 06468806)
Офіційний текст рішення ЄСПЛ, яке набуло статусу остаточного, англійською мовою з сайту Європейського суду з прав людини.