Про електронні довірчі послуги

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № XX ст.400)

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ XXXXX від 14.01.2020, ВВР, 2020, № XX ст.188
№ XXXXXX від 16.12.2020
№ XXXXXX від 30.06.2021 - вводиться в дію з 01.08.2022
№ XXXXXX від 01.12.2022}

Цей Закон визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов’язки суб’єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.

Метою цього Закону є врегулювання відносин у сферах надання електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) автентифікація - електронна процедура, яка дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних;

{Пункт 1 частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № XXXXXX від 16.12.2020}

2) блокування сертифіката відкритого ключа - тимчасове зупинення чинності сертифіката відкритого ключа;

3) веб-сайт - сукупність програмних засобів, розміщених за унікальною адресою в обчислювальній мережі, у тому числі в мережі Інтернет, разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певних суб’єктів і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інших інформаційних послуг через обчислювальну мережу;