Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2023, № XX ст.221)

З метою захисту національних інтересів, національної безпеки, забезпечення прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави,

враховуючи повномасштабну агресивну війну, яку Російська Федерація розв’язала і веде проти України та Українського народу з порушенням норм міжнародного права, вчиняючи злочини проти людяності,

зважаючи на те, що метою збройної агресії Російської Федерації є позбавлення Українського народу незалежності і суверенітету та повернення його до стану залежності, як було за часів Російської імперії та Союзу Радянських Соціалістичних Республік,

визнаючи, що століття російського панування на українських землях супроводжувалися системними заходами, спрямованими на асиміляцію Українського народу, заборону та викорінення української мови та культури, руйнування його традицій, духовної культури та етнічної самобутності, а також систематичними масовими репресіями, наслідком яких стало знищення мільйонів людей,

вшановуючи пам’ять мільйонів співвітчизників, які стали жертвами російського імперського панування в Україні,

продовжуючи процес відродження національної пам’яті Українського народу і захисту українського культурного та інформаційного простору, започаткований ухваленням законів України "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні", "Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті", "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", "Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну",

зважаючи на те, що примусове підпорядкування народів чужому домінуванню призводить до їх експлуатації, заперечує основні права людини, суперечить Статуту Організації Об’єднаних Націй та Декларації про надання незалежності колоніальним країнам і народам, ухваленій 25-ю сесією Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй 14 грудня 1960 року,

засуджуючи всі форми колоніалізму,

керуючись статтею 11 Конституції України, яка зобов’язує державу сприяти консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури,

Верховна Рада України ухвалює цей Закон.