Про систему екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № XX ст.560)

{Із змінами, внесеними згідно із Законом
№ XXXXXX від 05.07.2012, ВВР, 2013, № XX ст.340
Кодексом
№ XXXXXX від 02.10.2012, ВВР, 2013, № XXXXX ст.458
Законами
№ XXXXXXX від 10.11.2015, ВВР, 2015, № XX ст.482
№ XXXXX від 20.09.2019, ВВР, 2019, № XX ст.295
№ XXXXXX від 16.12.2020}

Цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112.

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

1) екстрений виклик - повідомлення про настання екстреної ситуації та звернення у зв'язку з необхідністю отримання екстреної допомоги з використанням системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112 (далі - система 112);

2) екстрена допомога населенню - проведення підрозділами екстреної допомоги населенню невідкладних заходів із запобігання виникненню, під час виникнення або ліквідації наслідків екстрених ситуацій;

3) екстрена ситуація - ситуація, що загрожує здоров’ю, життю, майну або навколишньому природному середовищу, громадському порядку, інші небезпечні події;

4) оперативно-диспетчерські служби - відповідні служби органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що приймають екстрені виклики та інформацію про них, здійснюють інформаційну підтримку і координацію дій підрозділів екстреної допомоги населенню та контроль за наданням такої допомоги;

5) підрозділи екстреної допомоги населенню - підрозділи аварійно-рятувальних та аварійних служб, правоохоронних органів, центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, інших закладів охорони здоров’я системи екстреної медичної допомоги тощо, які працюють у цілодобовому режимі, оснащені необхідними технічними засобами та надають екстрену допомогу населенню.

{Пункт 5 частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № XXXXXX від 05.07.2012}