Дата реєстрації в системі: 24.12.2019 р.
Реквізити документа будуть доступні після рєстрації облікового запису.
 (№ в ЄДРСР 86505793)
Пряме посилання на документ в системі «Прецедент»: https://precedent.ua/86505793
Виправдувальний вирок за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 368 КК
(Замах на злочин, Шахрайство, Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою)
Правова позиціяПроведення негласних слідчих (розшукових) дій оперативними працівниками без письмового доручення слідчого або прокурора всупереч ч. 6 ст. 246 КПК має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими.

Джерело: Огляд судової практики ККС ВС щодо недопустимості доказів,...

Повний правова позиція буде доступний після рєстрації облікового запису.

Стислий зміст Як встановила колегія суддів касаційного суду, дослідивши вказані докази, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що показання потерпілого ОСОБА_2 були непослідовними та суперечили сукупності інших доказів у справі. Суд першої інстанції мотивовано зазначив, що твердження потерпілого про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 не підтверджуються жодними іншими належними та допустимими доказами. За змістом ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Відповідно до ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Згідно зі ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Так, судом першої інстанції правильно визнано недопустимими докази, що зібрані з порушенням вимог ч. 6 ст. 246 КПК. Як встановлено судом першої інстанції, оперуповноважений відділу БКОЗ Управління СБУ у Хмельницькій області Москалюк В.В. 2 та 12 серпня 2014 року, з власної ініціативи, без письмового доручення слідчого (прокурора) провів слідчу дію - огляд, помічення та вручення ОСОБА_2 грошей. Крім того, оперуповноважений Москалюк В.В. склав 13 серпня 2014 року протоколи за результатами НСРД: аудіо,- відео контроль особи; контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту; спостереження за особою, тощо. Досліджені у суді першої інстанції матеріали кримінального провадження свідчать, що будь-яких письмових доручень на проведення слідчих дій та НСРД слідчий чи прокурор оперативному...

Повний стислий зміст буде доступний після рєстрації облікового запису.

Постанова

Іменем України

3 грудня 2019 року

м. Київ

справа № XXXXXXXXXXXX

провадження № XXXXXXXXXX

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
Нажаль Ви вже вичерпали ліміт на перегляд контенту, тому повний текст документу буде доступний після рєстрації облікового запису.
^ Наверх