Стислий зміст:Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.
Під пасивною поведінкою ЄСПЛ розуміє відсутність будь-яких активних дій, які б спонукали потенційного підозрюваного вчинити злочин.
З моменту, коли сторона захисту почала стверджувати про існування провокації злочину, обов`язок доказування відсутності підбурювання лежить на стороні обвинувачення.
Правоохоронний орган спеціально залучив свідка ОСОБА_2 для проведення негласних оперативно-розшукових заходів стосовно ОСОБА_1 ще до відкриття кримінального провадження, надав їй до першої зустрічі спеціальні засоби прихованого аудіо-, відеофіксування подій, а потім передавав ідентифіковані помічені грошові кошти для організації кримінального правопорушення, передачі грошей як неправомірної вигоди обвинуваченому ОСОБА_1 , на підставі чого суд першої інстанції сформував висновок, що в цьому випадку має місце підбурювання до кримінального правопорушення з метою подальшого його викриття.
Таким чином, обґрунтованими є висновки судів про наявність у цьому провадженні факту підбурювання до вчинення злочину, оскільки працівник оперативного підрозділу без дотримання встановленого порядку фактично здійснював операцію з контрольованого вчинення корупційного діяння, забезпечивши засобами аудіо-, відеозапису, ідентифікувавши грошові купюри та вручивши їх ОСОБА_2 , яка повинна була передати гроші ОСОБА_1 як неправомірну вигоду, і при цьому не було дотримано вимог щодо запобігання провокації злочину. До того ж суди встановили, що стосовно свідка ОСОБА_2 , яка передавала неправомірну вигоду ОСОБА_1 , жодних процесуальних рішень у цьому кримінальному провадженні не було прийнято.
Водночас апеляційний суд правильно відзначив про сумнів щодо законності проведення такої слідчої дії, як освідування особи, оскільки згідно з протоколом освідування від 62 серпня 2017 року освідування ОСОБА_1 проведено на підставі постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 41 вересня 2017 року. Разом з тим у цій постанові питання про проведення освідування ОСОБА_1 не ставиться, а саму постанову останньому не було пред'явлено.У касаційній скарзі прокурор посилається на те, що апеляційний суд без належних мотивів визнав недопустимим доказом матеріали негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів (зокрема ухвали слідчих суддів апеляційного суду, на підставі яких ці заходи проведено), що відкривались прокурором стороні захисту під час судового розгляду. Однак зазначене не впливає на законність судового рішення про залишення без зміни виправдувального вироку щодо ОСОБА_1 , оскільки в його основі лежить встановлений факт провокації вчинення злочину, що тягне недопустимість доказів.
Постанова
іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № style="tag2:Roboto Condensed Light;tag3:18.666666666666664;background-tag0:#FFFFFF;">607/420/22
провадження № 16-04094чт27 style="tag2:Times New Roman;tag3:16;tag6:0 0 0 0;">Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
Нажаль Ви вже вичерпали ліміт на перегляд контенту, тому повний текст документу буде доступний після авторизації.
Увага!
Цей обліковий запис використовується на інших пристроях.
Для подальшого користування на поточному пристрої Вам необхідно перехопити керування, але на решті пристроїв робота під обліковим записом буде блокована згідно Правил користування системою.
Після п’яти змін пристроїв протягом однієї години Ваш обліковий запис буде блокований на добу.
