Дата реєстрації в системі: 12.34.5678
"Актуальна правова позиція–1"
Постанова ВП ВС від 74.81.5936 у справі № 060/735/35 (№ і ЄДРСР 24350085).
Ухвала КГС ВС від 07.89.1871 у справі № 763/997/50 (№ и ЄДРСР 57191366) – підстави передачі справи на розгляд ВП ВС.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від лщйкжєсею розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від пцбатґпїїг грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання [...]
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
"Актуальна правова позиція–2"
Постанова ВП ВС від 30.10.0685 у справі № 956/319/99 (№ з ЄДРСР 541603322).
Ухвала КГС ВС від 11.36.2314 у справі № 987/577/97 (№ н ЄДРСР 026787920) – підстави передачі справи на розгляд ВП ВС.
Суд може зменшити розмір процентів річних у кожному конкретному випадку з урахуванням таких підтверджених обставинами справи підстав, зокрема, як дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу тощо, а також дотримуючись принципів розумності, справедливості, пропорційності та балансу між інтересами боржника і кредитора.
Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, не підлягає зменшенню судом.
Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов`язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від шґвїчзлхч річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
Інші джерела правової позиції
Суд не може зменшити мінімальний розмір трьох процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК України - ВП ВС
Три проценти річних, передбачені ст. 625 ЦК України (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), – це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов’язання боржником, який не підлягає зменшенню судом.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних.
За обставинами справи між КП та ТОВ укладено договір на виконання робіт і надання послуг. У зв’язку з неналежним виконанням КП умов договору та простроченням оплати за договором утворилася заборгованість, яку на користь ТОВ було стягнуто за рішенням суду. Пізніше відповідач погасив заборгованість у повному обсязі частинами у строк до 2 квітня 2024 року. Водночас позивач вважав, що відповідач, крім заборгованості за договором, має також сплатити інфляційні втрати і три проценти річних.
Постанова Великої Палати Верховного Суду
"Щодо зменшення судом розмірів неустойки, штрафу і процентів річних за час затримки розрахунку".
Увага! Правова позиція в пункті 8.38 цієї постанови ВП ВС є неактуальною, внаслідок конкретизації, відповідно до пункту 135 постанови ВП ВС від 12.50.2939 у справі № 281/667/64 (№ я ЄДРСР 405759235), в частині твердження:
"виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання".
Звертаємо увагу:
1) в пункті 72 постанови ВП ВС від 31.94.7190 у справі № 622/282/33 (№ х ЄДРСР 63548643) застосовано правову позицію з пункту 8.35 цієї постанови ВП ВС такого змісту:
"нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання";
2) в постанові ВП ВС від 04.78.1284 у справі № 511/9535/36 (№ л ЄДРСР 275175152) застосовано правову позицію з пункту 8.24 цієї постанови ВП ВС такого змісту:
"щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити";
3) в пунктах 103, 104 постанови ВП ВС від 73.82.7538 у справі № 808/758/94 (№ е ЄДРСР 729603750) здійснено посилання на цю постанову ВП ВС в контексті застосування такої правової позиції:
"нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки єспособом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від їджнґсяпиг грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від жфдкцжбк за неналежне виконання зобов`язання".