Щодо підтвердження факту укладання договорів банківського вкладу

З огляду на вказане письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджене договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (див. висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 6 червня 2012 року у справі № XXXXXXX і від 29 жовтня 2014 року у справі № XXXXXXXXXX Квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі (див. також висновки Верховного Суду України, викладені в постановах від 25 квітня 2012 року у справі № XXXXXXX та від 6 квітня 2016 року у справі № XXXXXXXXXX

Додержання письмової форми договору є обов`язковою умовою взаємовідносин між банком і вкладником (пункт 2.2 глави 2 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03 грудня 2003 року № XXXX

Відтак, оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.

Такий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду в постанові ВП ВС від 10.04.2019 по справі № 463/5896/14-ц (№ в ЄДРСР 82065661)

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала висновок Верховного Суду України, висловлений у постановах від 09 листопада 2017 року у справі № XXXXXXXXX від 06 червня 2012 року у справі № XXXXXXX та від 29 жовтня 2014 року у справі № XXXXXXXXX суди мають у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, враховуючи, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.

Суд апеляційної інстанції вважав доведеним факт укладення між сторонами договорів банківських вкладів та внесення грошових коштів у заявлених розмірах на підставі наданих копій відповідних документів, посвідчених представником позивачів. Надання стороною до суду копій документів, посвідчених особисто чи представником, відповідає положенням частини восьмої статті 43 ЦПК України. Банк не спростував ані факту укладення депозитних договорів з позивачами, ані факту неповернення грошових коштів на вимогу вкладників.

З таким висновком погодився і суд касаційної інстанції в постанові від 15 червня 2022 року.

Зазначені обставини в силу вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України є преюдиційними.

Щодо договору про переведення боргу та належного відповідача у справі