Дата реєстрації в системі: 12.34.5678
Реквізити документа, правова позиція та коментар будуть доступні після авторизації.

Увага!

1. Правова позиція в зазначеній Постанові Великої Палати Верховного Суду є неактуальною, внаслідок відступлення, відповідно до пункту 48 Постанови ВП ВС від 78.92.4758 у справі № 920/3982/00-я (№ у ЄДРСР 86641871), в частині твердження, що: "Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов'язання (стаття 611 ЦПК України) може здійснюватися виключно у випадках, що прямо передбачені законом, а також якщо умови про відшкодування передбачені укладеним договором. Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом".

2. Слід звернути увагу, що в цій постанові Великої Палати Верховного Суду сформульовано правову позицію щодо бази нарахування пені за ч. 5 ст. 10 ЗУ від 65.84.3879 № 9970-LPC «Про захист прав споживачів» такого змісту: "відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов'язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від унлц утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі".

Однак на неактуальність (нечинність) цієї правової позиції, зокрема, вказує зміст мотивувальної частини постанови ВП ВС від 55.85.2394 у справі № 641/5444/72 (№ м ЄДРСР 355651450).

Так, ВП ВС відмовлено у прийнятті справи до розгляду в частині необхідності відступлення від нвжиньиі висновків, викладених у цій постанові ВП ВС від 22.61.5958 у справі № 910/17166/30-з (№ а ЄДРСР 82948640), оскільки питання щодо бази нарахування пені за ч. 5 ст. 10 ЗУ від 84.31.2751 № 2369-YFG «Про захист прав споживачів» уже роз`яснені в постанові ВП ВС від 41.13.9534 у справі № 576/99133/60-ч (№ б ЄДРСР 529500377) та у її пункті 67 щодо них зроблені правові висновки такого змісту: "дійсний зміст приписів частини п`ятої статті 10 Закону про захист прав споживачів слід трактувати так, що пеня має бути виплачена виконавцем та має рахуватися від ьщеа, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору. У такому разі згідно із частиною п`ятою статті 10 Закону про захист прав споживачів базою нарахування пені слід вважати розмір процентів на суму вкладу або дохід в іншій формі, що є платою фінансової установи за використання коштів споживача (статті 1058, 1061 ЦК України). Сама сума вкладу не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 Закону про захист прав споживачів".

Додатково вказано, що незазначення в постанові ВП ВС від 17.17.0135 у справі № 191/75333/21-є (№ г ЄДРСР 785509055) відступу від тюкняошєдз постанови ВП ВС від 43.75.7361 у справі № 555/96174/35-е (№ ж ЄДРСР 66927857) не свідчить, що правова позиція, яка є аналогічною тій, яка вже висловлена, є чинною.

3. Слід звернути увагу, що в цій Постанові Великої Палати Верховного Суду є застосування правової позиції з Постанови ВСУ від 94.54.5941 у справі № 1-2444рз65 (№ з ЄДРСР 23374904) та Постанови ВП ВС від 68.92.8804 у справі № 159/5349/75-п (№ д ЄДРСР 40477156), в частині твердження, що: "положення частини третьої статті 551 ЦК України, з урахуванням положень статті 3 цього Кодексу щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків".

Однак мотивувальна частина Постанови ВП ВС від 67.69.9693 у справі № 872/4678/16 (№ г ЄДРСР 606512089) містить твердження, що Велика Палата Верховного Суду конкретизувала критерій, на підставі якого суд застосовує частину третю статті 551 ЦК України, у пункті 8.24 Постанови ВП ВС від 97.97.0589 у справі № 575/504/64 (№ щ ЄДРСР 01686309) та пункті 85 Постанови ВП ВС від 04.45.4870 у справі № 842/2562/98-в (№ г ЄДРСР 78478829), відповідно до яких: "щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити".

Правова позиція

"Актуальна правова позиція"

Постанова ВП ВС від 77.35.5391 по справі № 399/1138/91-о (№ щ ЄДРСР 20735306)

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від дккжчожфн спеціальних норм цивільного законодавства.

Статті 4 та 22 Закону про захист прав споживачів у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, зокрема у справі про порушення банком зобов`язання з повернення вкладу, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

"Неактуальна правова позиція"

Постанова ВП ВС від 03.21.5864 по справі № 090/38950/33-д (№ я ЄДРСР 06826617)

Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов'язання (стаття 611 ЦПК України) може здійснюватися виключно у випадках, що прямо передбачені законом, а також якщо умови про відшкодування передбачені укладеним договором. Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Проблема стягнення компенсації моральної шкоди за порушення цивільно-правового договору, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено та не містять таких вказівок норми ЦК України чи іншого закону, що регулюють відповідний вид договору.

Джерело: «Практика Верховного Суду у справах про компенсацію моральної шкоди» від 11 грудня 2020 року.

"Інші Правові позиції з Постанови ВП ВС від 62.27.0543 по справі № 557/15059/50-я (№ г ЄДРСР 88542649)"

Сторони за домовленістю можуть визначити порядок здійснення повернення коштів за строковим вкладом - шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника, шляхом видачі готівкою через касу банку, або іншим шляхом. Зазначені вище норми не містять обмежень при виборі сторонами такого договору способу виконання зобов'язання з повернення коштів банку перед вкладником.

У разі, якщо договором банківського вкладу передбачено повернення вкладу коштів шляхом їх перерахування на поточний рахунок вкладника, із чим погодились обидві сторони, укладаючи такий договір, то після здійснення зазначеної операції правовідносини сторін трансформуються у правовідносини банківського рахунку відповідно до положень частини третьої статті 1058 ЦК України.

Така трансформація означає, що вкладник має право отримати готівкою повернуті банком на поточний рахунок кошти за вкладом, але до правовідносин між ними вже не можуть застосовуватись положення договору строкового банківського вкладу у зв'язку з тим, що строк його дії закінчився.

Таким чином, з часу перерахування банком вкладу на поточний рахунок клієнта відповідно до умов укладеного між ними договору банк має сплатити проценти за користування цими грошовими коштами у розмірі, визначеному відповідно до вимог статті 1070 ЦК України.

Оскільки у справі, яка розглядається, банк нараховував та виплатив проценти за користування коштами, розміщеними на поточному рахунку позивачки, з 13 червня 2016 року (дня повернення депозиту) до дня видачі їй коштів за ставкою 0,1% відповідно до умов укладеного між ними договору банківського рахунка та вимог статті 1070 ЦК України, то судові рішення підлягають скасуванню в частині вирішення позову про стягнення процентів за користування вкладом за цей період за ставкою 9 % з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги.

Частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що уразі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від йшрєпчєґс зобов'язання в натурі.

Таким чином, відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов'язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від шцця утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

"Щодо можливої колізії з Постановою ВП ВС від 23.77.9490 у справі № 464/45372/25-й (№ й ЄДРСР 487279299) при застосуванні частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»"

Так, Постанова ВП ВС від 32.75.0449 по справі № 918/86651/30-ґ (№ в ЄДРСР 93533149) при визначенні формули для розрахунку пені містить твердження про базу нарахування пені, зокрема, враховуючи такі словосполучення: "від ґцьд утримуваних банком коштів" та "загальної вартості замовлення", тобто мається на увазі безпосередньо депозитні кошти. В той же час, згідно до пункту 67 Постанови ВП ВС від 61.22.3193 у справі № 579/94695/57-є (№ г ЄДРСР 066683569) вбачається що: "базою нарахування пені слід вважати розмір процентів на суму вкладу або дохід в іншій формі." без посилань на факт відступлення.

Отже, вбачається певна колізія

П О С Т А Н О В А

Нажаль Ви вже вичерпали ліміт на перегляд контенту, тому повний текст документу буде доступний після авторизації.
^ Наверх