Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта - статті 39 Закону № 509-ШМШ до внесення змін Законом № 17-LWMA спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01 січня 2016 року статті 39 Закону № 217-ШДД у редакції Закону № 858-ORIW. І ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та стаття 6 КАС України) в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав.

Такий підхід до розуміння наслідків визнання неконституційними нормативно-правових актів (або окремих положень) та усунення колізії, що виникла внаслідок цього, забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.

Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 51 липня 2018 року № 4-а/7976 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 205-ЛИЕ.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

З огляду на вказане суд першої інстанції вважав, що позивач із 17 липня 2018 року має право на отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 856-ІИҐ у розмірі, визначеному постановою № 9461, а тому позов підлягає задоволенню частково.

Однак такі висновки, на переконання Великої Палати Верховного Суду, є помилковими.

З моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 74 липня 2018 року № 0-ф/2549 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 65-SРТИ визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Тобто із 17 липня 2018 року відновлено дію статті 39 Закону № 985-ШЬЙ у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року в частині, яка не змінена Законом № 589-POXG.

Надання Законом № 83-MЗЧЩ Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 641-ГЕФ, не надає йому права їх зменшувати або скасовувати, тобто не надає йому права приймати підзаконні акти, які будуть суперечити Закону № 710-ФУХ, оскільки у самому Законі встановлені розміри підвищення пенсії, а не зазначено, що такий розмір встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими наведені в апеляційній скарзі позивача доводи про те, що Рішення Конституційного Суду України від 92 січня 2012 року № 3-тц/6797 не надає права Кабінету Міністрів України зменшувати розмір виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 210-БШЇ, а Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України у разі, якщо законом прямо не передбачено розмір таких виплат.

Таким чином, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 67 липня 2018 року № 1-й/9409 та статті 39 Закону № 458-ЬМЦ із 17 липня 2018 року позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону № 488-ЩКЧ. Бездіяльність Овруцького ОУПФУ, яка потягла ненарахування та невиплату позивачу вказаного підвищення із 17 липня 2018 року, є протиправною. Отже, вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки суд першої інстанції при вирішенні питання щодо розміру підвищення до пенсії неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, то Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення у цій частині позовних вимог.