Дата реєстрації в системі: 29.04.2020 р.
Реквізити документа будуть доступні після рєстрації облікового запису.

Постанова ВП ВС за скаргою на Рішення ВРП від 10.09.2019 № XXXXXXXXXXX, яким залишено без змін Рішення Дисциплінарної палати ВРП від 25.03.2019 № XXXXXXXXXXXX «Про притягнення судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. до дисциплінарної відповідальності».

У задоволенні скарги відмовлено.

Правова позиція

1) Слідчий суддя, накладаючи арешт на вилучене під час обшуку майно, не перевірив у межах наданих йому КПК повноважень законність проведення обшуку та вилучення майна в контексті передбачених законодавством України гарантій здійснення адвокатської діяльності, у тому числі потреби залучення представника ради адвокатів регіону при проведенні обшуку приміщень, де адвокат здійснює адвокатську діяльність, неприпустимості розкриття адвокатської таємниці.

2) Слідчий суддя вжив слово «тощо», яке вживається в кінці переліку чого-небудь як вказівка на його неповноту, на можливість його продовження, тим самим надавши фактичну можливість накладення арешту на невичерпний перелік майна, що не відповідає частині п`ятій статті 173 КПК та частині другій статті 23 Закону України «Про адвокатуру.

3) Саме собою поновлення слідчим суддею строку для звернення до суду із клопотанням про накладення арешту на майно суперечить приписам статті 171 КПК, оскільки цей строк...

Повний правова позиція буде доступний після рєстрації облікового запису.

Стислий зміст: Як убачається зі змісту спірного рішення ВРП, підставою для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у виді внесення подання про звільнення з посади судді став висновок Другої Дисциплінарної палати ВРП, з яким погодилася ВРП, про вчинення цим суддею істотного дисциплінарного проступку. Оцінюючи вмотивованість таких висновків, Велика Палата Верховного Суду враховує таке. Під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону, крім випадків, передбачених абзацом четвертим цієї частини. Для забезпечення його участі службова особа, яка буде проводити відповідну слідчу дію чи застосовувати захід забезпечення кримінального провадження, завчасно повідомляє про це раду адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії. Проте слідчий суддя ОСОБА_1, постановляючи ухвалу від 14 лютого 2018 року, залишив поза увагою ту обставину, що дозвіл згідно з ухвалою від 01 лютого 2018 року надавався на проведення обшуку в нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а обшук було проведено у квартирі АДРЕСА_2 . Це зафіксовано в протоколі обшуку. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що в ухвалі від 01 лютого 2018 року було прямо вказано, що дозвіл надається на проведення обшуку в офісі, де здійснює адвокатську діяльність Моісеєнко О. М. , а в запереченнях до протоколу обшуку від 07 лютого 2018 року акцентовано увагу на тому, що під час обшуку було вилучено документи та техніку, які, крім іншого, були пов`язані зі здійсненням адвокатської діяльності, при цьому не були зазначені в ухвалі від 01 лютого 2018 року та не мали відношення до кримінального провадження, в межах якого проводився обшук. Слідчий суддя ОСОБА_1 , накладаючи арешт на вилучене під час згаданого обшуку майно, ці обставини проігнорував, не перевірив у межах наданих йому КПК повноважень законність проведення обшуку та вилучення майна в контексті передбачених законодавством України гарантій здійснення адвокатської діяльності, у тому числі потреби залучення представника ради адвокатів регіону при проведенні обшуку приміщень, де адвокат здійснює адвокатську діяльність, неприпустимості розкриття адвокатської таємниці. Крім цього, всупереч імперативним вимогам статті 172 КПК суддя ОСОБА_1 не повідомив власників тимчасово вилученого 07 лютого 2018 року майна про розгляд у суді клопотання про накладення арешту на майно, що позбавило їх можливості висловити свою позицію з приводу доцільності арешту належного їм майна та зумовило порушення права цих осіб на справедливий суд. Положення частини п`ятої статті 173 КПК та частини другої статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вимагають від судді при постановленні ним ухвали про накладення арешту на майно, а тим більше якщо це стосується обшуку в приміщенні, де здійснюється...

Повний стислий зміст буде доступний після рєстрації облікового запису.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2020 року
Нажаль Ви вже вичерпали ліміт на перегляд контенту, тому повний текст документу буде доступний після рєстрації облікового запису.
^ Наверх