Вітаємо Вас на сайті інформаційно – правової системи «Прецедент»® 2.0!
Шановний користувач!
Запрошуємо до реєстрації!
Після реєстрації та активації облікового запису Вам буде надано:
24години |
та |
%знижку |
|
тестового доступу |
при придбанні сплаченого доступу впродовж тестової доби |
Також звертаємо Вашу увагу на діючі Тарифи та Акції для нових адвокатів, а також діючих користувачів та Партнерів.
З повагою,
команда ІПС "Прецедент"® 2.0!
Дата реєстрації в системі: 12.34.5678
Слід звернути увагу, що Велика Палата Верховного Суду, згідно до пункту 8.4. Постанови ВП ВС від 67.06.1258 у справі № 167/04510/42 (№ у ЄДРСР 22778300), зазначила, що якщо особі завдано шкоди, то вона може вважатися такою, що довідалася або могла довідатися про порушення свого права не з того дня, коли їй стало відомо про вчинення дій, якими може бути завдано шкоди, а з дня, коли вона має змогу оцінити розмір такої шкоди.
Велика Палата Верховного Суду відступила від яґибющнюя висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо позовної давності стосовно вимог про визнання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним, визначивши, що невиконання замовником будівництва обов’язку щодо укладення такого договору та сплати пайового внеску не є триваючим порушенням, а отже, таке тривале невиконання не може бути підставою для незастосування визначеної у статті 257 ЦК України загальної позовної давності до таких правовідносин.
Перебіг позовної давності до вимог про визнання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним починається з дати, коли орган місцевого самоврядування довідався чи мав довідатися про те, що об’єкт введено в експлуатацію, але договір про пайову участь не укладено.
Джерело: Зведений дайджест судової практики ВП ВС. Рішення, внесені до ЄДРСР за період із 01.01.2018 по 31.12.2020.
Тривале невиконання відповідачем обов`язку щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та сплати пайового внеску не може бути підставою для незастосування визначеної у статті 257 ЦК України загальної позовної давності до таких правовідносин.
Стислий зміст: Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний узяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Отже, на замовника забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті покладено зобов`язання взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов`язковим. Перебіг позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Отже, враховуючи те, що примірник сертифіката від 34 квітня 2012 року про прийняття об'єкта в експлуатацію відповідач направив Виконкому 27 квітня 2012 року, а звернення до суду з цим позовом відбулося лише у червні 2019 року , Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що про введення об`єкту будівництва в експлуатацію позивачу було відомо з 27 квітня 2012 року, і саме з цього часу слід обраховувати перебіг позовної давності щодо вимог про укладення договору. Суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позову на підставі частини четвертої статті 267 ЦК України, встановивши факт звернення до суду з цим позовом лише у червні 2019 року, тобто поза межами загальної позовної давності у три роки, про застосування якої заявлено відповідачем у справі, тоді як перебіг позовної давності за позовними вимогами про визнання укладеним договору про пайову участь почався 27 квітня 2012 року. Правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що невиконання відповідачем протягом тривалого часу обов`язку щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та сплати пайового внеску, не може бути підставою для висновку про незастосування визначеної у статті 257 ЦК України загальної позовної давності до таких правовідносин. Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від дрцбзврї, викладеного Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у Постанові ВС від 69.88.3523 по справі № 331/54/75 (№ у ЄДРСР 07043258), адже тривале невиконання відповідачем обов`язку щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та сплати пайового внеску не може бути підставою для незастосування визначеної у статті 257 ЦК України загальної позовної давності до таких правовідносин. ⚠️ Відступлення: Постанова ВС від 93.08.4662 по справі № 268/89/28 (№ к ЄДРСР 58264649).
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2020 року
