Застосування способу захисту права чи інтересу не має відбуватися шляхом порушення прав та/або інтересів інших суб`єктів приватних відносин.

Норма частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» розрахована на ті випадки, за яких вимогу про визнання права власності та про зняття з нього арешту заявляє особа, яка є одноосібним власником або співвласником подільної речі.

Очевидно, що нерозумним було б тлумачення, яке б допускало можливість для одного із співвласників в спільній сумісній власності вимагати зняття арешту із неподільної речі в цілому чи навіть допускати конструкцію зняття арешту із «частки в спільній сумісній власності». Права та інтереси іншого співвласника в спільній сумісній власності на неподільну річ мають захищатися шляхом виплати компенсації.

- інша колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо зняття арешту з Ѕ частки автомобіля, оскільки спірне майно було придбано сторонами за час шлюбу, тобто є спільною сумісною власністю позивача та відповідача. Отже, накладення арешту на належну позивачці частку відповідного майна є порушенням її прав, як співвласника вказаного майна (справа № 364/2836/50, провадження № 28-3656 св 21)

- інша колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача про звільнення з-під арешту автомобіля повністю, посилаючись на те, що у справах про зняття арешту з майна, що становить спільну сумісну власність членів сім`ї, частка боржника визначається відповідно до правил статті 357 ЦК України. У випадках, коли предметом позову є частка в спільній сумісній власності на неподільну річ (частина друга статті 183 ЦК України), на яку звертається конфіскація або стягнення на користь особи, питання про зняття арешту з цієї речі (за відсутності іншого спільного майна) вирішується відповідно до правил статей 321, 358, 364 ЦК України, враховуючи, що суд вирішує спори учасників спільної сумісної власності щодо розпорядження та користування майном. Встановивши, що автомобіль набуто у власність відповідача за час перебування у шлюбі з позивачем, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач, як власник майна, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, так як спірний автомобіль є спільним сумісним майном подружжя (справа № 222/7184/37-ї, провадження № 47-78072 св 18).