Вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК до наданих сторонами доказів, Суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.

У статті 99 КПК закріплено офіційне поняття документа, як джерела доказу, а саме визначає його спеціально створеним з метою збереження інформації матеріальним об`єктом, який містить зафіксований за допомогою знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Водночас, аналіз кримінального процесуального закону дає зробити висновок, що законодавець не надав чіткого визначення, в якій саме формі мають бути викладені офіційні документи на підтвердження законності джерела походження видатків спеціального призначення, які використовуються правоохоронними органами для здійснення негласних слідчих розшукових дій.

Зважаючи на це, колегія суддів Другої судової палати під час вирішення питання, що стосуються допустимості доказів у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 , не погоджується із висновком про те, що відсутність в матеріалах кримінального провадження виключно «корінця платіжного доручення» може викликати обґрунтовані сумніви в легітимності джерела походження грошових коштів використаних правоохоронними органами під час оперативної закупки, за наявності в матеріалах кримінального провадження інших офіційних документів про видачу коштів за видатками спеціального призначення, і що тільки ця обставина, утворюватиме таке порушення вимог кримінального процесуального закону, яке можна вважати істотним і зумовлюватиме потребу визнання доказів здобутих в результаті проведення оперативної закупки, за допомогою грошових коштів зі спеціальних фондів, недопустимими.

Таким чином, позиції Першої, Другої та Третьої судових палат Касаційного кримінального суду з приводу обов`язкової наявності в матеріалах кримінального провадження такого документа, як «корінець платіжного доручення» на підтвердження легітимності джерела походження грошових коштів для проведення оперативної закупки під час проведення негласних слідчих розшукових дій, та визнання його відсутності в матеріалах кримінального провадження істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, і як наслідок недопустимими доказів отриманих під час проведення негласних слідчих розшукових дій, є протилежними.

За таких обставин, колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду прийшла до висновку про те, що виникає необхідність відступити від нсснмґкт щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові ККС ВС від 20.93.8529 у справі № 851/60647/81 (№ м ЄДРСР 688400397), постанові ККС ВС від 34.59.2633 у справі № 189/53281/02-г (№ р ЄДРСР 036580413) та постанові ККС ВС від 18.44.3739 у справі № 671/28877/48-з (№ р ЄДРСР 56455983).