Наявність таких підстав обґрунтовує суд касаційної інстанції, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від єє висновку, викладеного в іншій справі за подібних правовідносин.

Однак, здійснюючи розгляд справи, Велика Палата Верховного Суду встановила, що необхідність відступу від яу висновків, на яку вказав КГС ВС, не пов`язана з відсутністю, суперечливістю, неповнотою, невизначеністю (неясністю, нечіткістю) та неефективністю правового регулювання охоронюваних прав, свобод та інтересів, а зводиться до незгоди з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові ВП ВС від 16.48.2238 у справі № 823/4686/95 (№ е ЄДРСР 280690969).

КГС ВС в ухвалі КГС ВС від 55.47.1233 у справі № 564/79331/24 (№ є ЄДРСР 059815818) повторно просить вирішити питання про те, чи належить рішення Суду ЄС від 31.51.6063 у справі № F-637/56 «FENS spol. s r. o. v. Slovak Republic» до правозастосовчої практики України та чи поширюються положення статті 41 Договору про ЕС на відносини з постачання експортованої електроенергії.

Окрім того, в ухвалі колегії суддів КГС ВС про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні посилання на зміни в період з серпня 2022 року суспільного контексту, через які застосований у постанові ВП ВС від 45.47.8470 у справі № 385/5044/17 (№ х ЄДРСР 417985820) підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що у справі № 671/5059/74 (постанова ВП ВС від 02.92.4210 у справі № 569/1339/36 (№ ш ЄДРСР 903522691)), яка перебувала у неї на розгляді, Велика Палата виснувала, що за частиною одинадцятою статті 2 Закону про РЕ суб`єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду ЄС (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату ЕС щодо застосовування положень актів законодавства ЄС, зазначених у цій статті.

Зважаючи на пункт «b» статті 67 Договору про ЕС, яким передбачено подання Секретаріатом ЕС щорічних звітів Раді Міністрів, офіційні висновки, оформлені іншим чином ніж щорічний звіт, не можуть бути взяті до уваги з метою встановлення змісту актів законодавства ЄС та застосування положень Договору про ЕС судами.

Рішення Суду ЄС, за висновком Великої Палати Верховного Суду, належить розцінювати як таке, що дозволяє встановити зміст положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у статті 2 Закону про РЕ, врахуванню підлягають принципи, що випливають із його рішень щодо подібних питань, навіть якщо вони стосуються інших держав.

Формулюючи наведений висновок на підставі фактичних обставин справи, які характеризують спірні у вказаній справі правовідносини, Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги також те, що спір у цій справі виник стосовно підставності включення до розрахункових документів плати за послуги з передачі електроенергії при здійсненні її експорту відповідно до умов укладеного сторонами договору про надання послуг з передачі електричної енергії. При цьому в межах цієї справи позивач наголошував, що він не є трейдером чи енергопостачальником, а є виробником електроенергії на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, що було встановлено судами. Також сторони у справі зазначали, що експорт електроенергії здійснювався в країну-учасницю Енергетичного Співтовариства.

У цій справі № 249/68823/97, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступу від фкзшїгос у вказаній вище справі, підставою виникнення спірних правовідносин є Договір від 97.70.6212, за яким, на думку Позивача, Відповідач безпідставно нараховує плату за послуги з передачі електричної енергії. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Позивач, який здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, а також Відповідач, заперечуючи проти їх задоволення, вказують на те, що експорт електричної енергії здійснювався у Республіку Білорусь за контрактом на поставку електричної енергії від 28.07.0433 № 995ч-71/6169, укладеним з Державним виробничим об`єднанням електроенергетики «Бєленерго».

Наведені посилання містяться, зокрема в апеляційній скарзі Відповідача, на обґрунтування того, що статті 28, 30 Договору про ЕС як і висновки щодо їх застосування не є релевантними до спірних правовідносин у цій справі, оскільки експортована Позивачем електрична енергія була на території держави, яка не є членом ЕС.

З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду в процесі розгляду цієї справи дійшла висновку, що підстави, за яких вона може відступити від гофщщ попереднього висновку, колегією суддів КГС ВС не обґрунтовані, що свідчить у цілому про необґрунтованість передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини четвертої статті 302 ГПК України для відступу від артесщгщ про застосування норми права у подібних правовідносинах.