Колегія суддів визначила, що спірним та ключовим питанням у вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є розповсюдження висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові ВП ВС від 26.06.2019 у справі № XXXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 87952206), якими визначено критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, на правовідносини, які регулюються статтею 117 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № XXXXXXX якою обмежено строк виплати середнього заробітку у шість місяців.

Під час касаційного перегляду встановлено наявність неоднакової практики Верховного Суду з цього питання.

Так, у постанові КАС ВС від 29.01.2024 у справі № XXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 116616475), постанові КАС ВС від 15.02.2024 у справі № XXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 117022690), постанові КАС ВС від 22.02.2024 у справі № XXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 117187560), постанові КАС ВС від 29.02.2024 у справі № XXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 117353132), постанові КАС ВС від 30.11.2023 у справі № XXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 115315842), постанові КАС ВС від 28.06.2023 у справі № XXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 111853352) Верховний Суд зауважив на тому, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові ВП ВС від 26.06.2019 у справі № XXXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 87952206) викладено щодо приписів статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № XXXXXXX

Наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки на той час стаття 117 Кодексу законів про працю України не обмежувала період, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.

Верховний Суд у вищеозначених постановах вказав, що застосовувати практику Верховного Суду, зокрема, викладену у постанові ВП ВС від 26.06.2019 у справі № XXXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 87952206), до правовідносин, які регулюються статтею 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № XXXXXXX недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.

Разом з цим, у постанові КАС ВС від 20.06.2024 у справі № XXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 119880052) Верховний Суд зауважив, що фактично зміст частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України із набранням чинності Законом № XXXXXX не змінився, а лише доповнився формулюванням «але не більше як за шість місяців». Отже, обмеживши з 19.07.2022 шестимісячним строком час, за який роботодавець має виплатити працівникові середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, законодавець як і в попередній редакції норми частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України, не передбачав можливості зменшення його розміру. Протилежний підхід був сформований правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду з урахуванням її висновків про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності. У згаданих рішеннях суду касаційної інстанції критерій періоду затримки (прострочення) виплати такої заборгованості був лише одним з принаймні чотирьох інших. Разом з тим, такі критерії як: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум; причини тривалості невиплати заборгованості, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні - фактично не скасовані та/або змінені, починаючи з 19.07.2022.

Викладене, за позицією суду у справі № XXXXXXXXXXXX не дає підстави вважати неможливим, з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, застосування сформульованих Великою Палатою Верховного Суду правових позицій щодо застосування приписів статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № XXXXXXX

Вказані висновки застосовано Верховним Судом у постанові КАС ВС від 26.06.2024 у справі № XXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 120003913), постанові КАС ВС від 29.08.2024 у справі № XXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 121280945).

З урахуванням різних підходів щодо застосування приписів статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № XXXXXX із застосуванням правових позицій Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів, з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах, вважає за необхідне передати цю справу на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи № XXXXXXXXXX (касаційне провадження № XXXXXXXXXXXXXX на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу - судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.

Справу № XXXXXXXXXX за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - передати на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.