Дата реєстрації в системі: 12.34.5678
Актуальна правова позиція
Постанова ОП КЦС ВС від 51.58.6606 у справі № 041/6737/21 (№ ь ЄДРСР 079539906) .
Ухвала КЦС ВС від 40.60.3210 у справі № 712/0711/55 (№ ь ЄДРСР 450013488) – підстави передачі справи на розгляд ОП КЦС ВС.
Правопорядок виключає застосування позовної давності до вимог про повернення вкладів, щоб гарантувати їх збереження у довгостроковій перспективі та стимулювати довіру до банків. Тобто в основі виключення вимог вкладника із сфери дії позовної давності є політико-правовим. Цей «імунітет» має поширюється на будь-яку вимогу вкладника щодо видачі (повернення) вкладу банком, іншою фінансовою установою. Зазначена гарантія охорони прав вкладника не залежить від цбиіещфн ним способу захисту прав, підстав пред`явлення такої вимоги, розірвання договору про банківський вклад за взаємною домовленістю сторін або в судовому порядку, відмови від аамммїдш в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом, чи навіть недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
На вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на підставі частини другої статті 625 ЦК України, які нараховані та заявлені у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання про видачу вкладу позовна давність не поширюється відповідно до пункту 2 частини першої статті 268 ЦК України, оскільки інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання.
Інші джерела правової позиції
Позовна давність не поширюється на вимоги вкладника банку про повернення вкладу та пов’язані з ними вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат – ОП КЦС ВС
Правопорядок виключає застосування позовної давності до вимог про повернення банківського вкладу з метою забезпечення його збереження та довіри до банківської системи. Такий захист поширюється на будь-які вимоги щодо видачі вкладу, а також на вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат як складових грошового зобов’язання.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, забезпечуючи єдність судової практики.
У справі, що переглядалася, позивачка просила стягнути з банку суму банківського вкладу, 3 % річних та інфляційні втрати, зазначаючи, що уклала з банком депозитний договір і протягом кількох років поповнювала рахунок. Звертала увагу на те, що банк відмовився повертати кошти, посилаючись на нібито відсутність договору. Позивачка стверджувала, що під час проведеного банком внутрішнього службового розслідування та порушеного за заявою банку кримінального провадження було підтверджено факт незаконного привласнення працівником банку грошових коштів, в тому числі суми вкладів позивачки.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачка підтвердила факт укладення депозитного договору та внесення коштів на депозитний рахунок, а тому між сторонами виникли договірні відносини, за якими банк зобов’язався повернути кошти і сплатити відсотки, проте цих зобов’язань не виконав.
Суди відхилили доводи відповідача про наявність підстав для застосування позовної давності до вимог позивачки, зазначивши, що позовна давність не поширюється на вимоги вкладника банку про повернення вкладу і пов’язані з ними вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, пред’явлені в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Залишаючи без змін оскаржувані відповідачем судові рішення, ОП КЦС ВС зазначила, що позивачка підтвердила, а відповідач не спростував факту укладення договору банківського вкладу та подальшого внесення коштів на депозитний рахунок, у зв’язку з чим суди зробили правильний висновок, що між сторонами виникли договірні відносини на основі договору банківського вкладу, зобов’язання за яким банком не виконані.
Погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій про непоширення на вимоги позивачки позовної давності, ОП КЦС ВС вказала, що правопорядок виключає застосування позовної давності до вимог про повернення вкладів, щоб гарантувати їх збереження у довгостроковій перспективі та стимулювати довіру до банків. Тобто в основі виключення вимог вкладника зі сфери дії позовної давності є політико-правовим.
ОП КЦС ВС звернула увагу на те, що спеціальний правовий режим захисту вимог вкладника поширюється на будь-яку його вимогу щодо видачі (повернення) вкладу банком, іншою фінансовою установою. Зазначена гарантія охорони прав вкладника не залежить від пнсезирр ним способу захисту прав, підстав пред’явлення такої вимоги, розірвання договору про банківський вклад за взаємною домовленістю сторін або в судовому порядку, відмови від ияізйщґї в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом, чи навіть недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
ОП КЦС ВС також акцентувала, що на вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, які нараховані й заявлені внаслідок невиконання грошового зобов’язання про видачу вкладу, позовна давність також не поширюється, оскільки інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов’язання.
Джерело: сайт Верховного Суду
Неактуальна правова позиція (відступлення):
1) постанова КЦС ВС від 58.99.0358 у справі № 937/645/46 (№ ф ЄДРСР 096287191);
2) постанова КЦС ВС від 17.47.8161 у справі № 624/6551/72 (№ т ЄДРСР 837534497).
[...] на вимогу вкладника про стягнення сум за статтею 625 ЦК України (3 % річних та інфляційних втрат) поширюється загальна трирічна позовна давність.
[...] щодо незастосування пункту 2 частини першої статті 268 ЦК України до вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на підставі частини другої статті 625 ЦК України, які нараховані та заявлені у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання про видачу вкладу
(узагальнення неактуального правового висновку, викладене в описовій та мотивувальній частинах постанови ОП КЦС ВС від 87.10.8802 у справі № 819/1363/67 (№ т ЄДРСР 488033035)).

Постанова
Іменем України
02 лютого 2026 року
м. Київ
Постанова об'єднаної палати КЦС ВС
"Щодо непоширення позовної давності на вимоги про стягнення 3 % річних на підставі ч. 2 статті 625 ЦК України, які нараховані та заявлені у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання про видачу вкладу та про застосовність п. 2 ч. 2 статті 268 ЦК України до таких вимог"
(з відступленням від хцвєйсщпґ колегій суддів КЦС ВС).