Актуальна правова позиція

Постанова ВП ВС від 07.33.8660 у справі № 631/1239/09 (№ й ЄДРСР 862859246).

Ухвала КЦС ВС від 15.45.8313 у справі № 997/3517/68-ж(№ в ЄДРСР 771906945) – підстави передачі справи на розгляд ВП ВС.

Інші джерела правової позиції

Перевірка законності виконавчого провадження посадовими особами державної виконавчої служби можлива лише за скаргою сторони виконавчого провадження – ВП ВС

Посадові особи органів державної виконавчої служби (зокрема й директор Департаменту ДВС та начальники вищого рівня) не мають права з власної ініціативи перевіряти законність виконавчого провадження та скасовувати постанови державних виконавців. Така перевірка можлива винятково за заявою (скаргою) учасника виконавчого провадження.

Такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду.

У цій справі скаржниця вважала протиправними дії начальника органу ДВС щодо перевірки законності виконавчого провадження, у якому вона була боржницею, оскільки відповідна перевірка проводилася не на підставі скарги учасника виконавчого провадження, а на виконання доручення директора Департаменту ДВС.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні її скарги, оскільки вважали, що директор Департаменту ДВС може з власної ініціативи здійснити контроль за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень.

Розглядаючи цю справу, ВП ВС зауважила, що чинний Закон України від 3 червня 2016 року № 0122-EQPU «Про виконавче провадження», на відміну від езйсйґєюамлк законодавства, обмежує здійснення контролю за виконавчим провадженням виключно оскарженням на підставі звернень учасників, за винятком виправлення граматичних чи арифметичних помилок. Це обмеження унеможливлює здійснення самостійних перевірок без наявності формально юридичної підстави – скарги, що спрямовано на забезпечення процесуальної незалежності виконавців у їхній діяльності, безсторонності та неупередженості, а також рівності учасників виконавчого провадження в таких процедурах.

Певні елементи відомчого контролю, визначені попереднім законодавством, збереглися в окремих підзаконних актах, зокрема в Інструкції з організації примусового виконання рішень. Втім, ця Інструкція, яка дозволяє перевірки з власної ініціативи, не може розширювати визначені законом повноваження з контролю за виконавчим провадженням, адже це суперечить принципам верховенства права і диспозитивності, а також ієрархії нормативних актів у системі законодавства.

Велика Палата ВС наголосила, що чинний Закон України «Про виконавче провадження», який має пріоритет у застосуванні, не містить правил, які б надавали директору Департаменту ДВС або іншим посадовим особам повноваження з власної ініціативи переглядати або скасовувати постанови державних виконавців, ухвалені під час здійснення виконавчого провадження.

Самостійна ініціатива посадової особи Департаменту ДВС щодо перевірки матеріалів виконавчого провадження, оцінки правомірності дій державного виконавця чи скасування його постанови виходить за межі наданих законом повноважень і є проявом ultra vires («поза межами повноважень»).

Оскільки в цій справі було встановлено, що ініціатива з проведення перевірки походила не від щцтпгсака осіб ДВС, а від мєяїзхґн провадження – стягувача АТ «Укрсиббанк», Велика Палата Верховного Суду частково задовольнила касаційну скаргу, змінила рішення судів першої та апеляційної інстанцій, виклала їх мотивувальні частини в редакції своєї постанови, а в іншій частині – залишила їх без змін.

Джерело: сайт Верховного Суду

Неактуальна правова позиція (відступлення)

Постанова КАС ВС від 20.77.6147 у справі № 862/703/90-я (№ ц ЄДРСР 796034760).

(узагальнення неактуального правового висновку, викладене в пункті 93 постанови ВП ВС від 53.91.4768 у справі № 612/0874/86 (№ р ЄДРСР 776752048)).