У справі «Генеральний будівельний менеджмент» проти України» (Generalnyy Budivelnyy Menedzhment v. Ukraine) 02 грудня 2004 року підприємство-заявник уклало договір купівлі-продажу (далі – договір) з Одеською обласною спілкою споживчих товариств (далі – спілка), згідно з яким спілка мала передати підприємству-заявнику право власності на її дочірнє підприємство «Б.» як на цілісний майновий комплекс. Договір мав бути нотаріально посвідчений протягом одного року з моменту його підписання. 09 грудня 2004 року обидві сторони підписали акт приймання-передачі, який передбачав згідно з договором передачу спілкою підприємству заявнику десяти визначених житлових будинків та однієї прибудови (далі – житлові будинки).

У листопаді 2005 року підприємство-заявник звернулося до Господарського суду Одеської області (далі – господарський суд) з позовом про визнання договору дійсним на тій підставі, що сторони виконали свої зобов'язання за ним, тоді як спілка ухилилася від його нотаріального посвідчення. У відповідь спілка погодилась з позовними вимогами підприємства-заявника. Остаточним рішенням від 20 грудня 2005 року господарський суд визнав договір дійсним на підставі статті 220 Цивільного кодексу України, встановивши, inter alia, що продавець передав, а покупець прийняв оборотні активи, що було відображено в акті приймання-передачі активів. На підставі цього рішення у жовтні 2006 року міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості зареєструвало право власності підприємства-заявника на дев'ять житлових будинків.

У 2007 році спілка безуспішно намагалась відновити провадження за нововиявленими обставинами.

25 червня 2007 року господарський суд задовольнив заяву спілки про роз'яснення остаточного рішення від 20 грудня 2005 року. Суд роз'яснив, що підприємство-заявник набуло право власності на десять житлових будинків. Апеляційний суд відмовив спілці у прийнятті до розгляду апеляційної скарги, оскільки ухвала про роз'яснення рішення суду оскарженню не підлягала.