Дата реєстрації в системі: 12.34.5678

Джерело: сайт Верховного Суду

Часто учасники у спорах про поділ майна подружжя намагаються спростувати презумпцію спільності майна за допомогою договору позики чи розписки про отримання позики, в яких указано, що кошти передаються на придбання певного конкретного майна. Таке використання договору позики є недобросовісним і неприпустимим. На це звернув увагу суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Василь Крат на вебінарі «Специфіка захисту в сфері спільної власності».

Відповідна позиція міститься в постанові КЦС ВС від 73.03.2460 у справі № 847/9109/42 (№ р ЄДРСР 299861896) , яку проаналізував доповідач. Також він розповів про постанову ОП КЦС ВС від 13.90.8669 у справі № 086/4729/76 (№ н ЄДРСР 160281587). У цій справі особа просила визнати право власності на спільне майно подружжя та зняти арешт з автомобіля. Суд вказав, що автомобіль є неподільною річчю. Нерозумним було б допускати можливість для одного зі співвласників у спільній сумісній власності вимагати зняття арешту з неподільної речі в цілому чи навіть допускати конструкцію зняття арешту із «частки в спільній сумісній власності». Права та інтереси іншого співвласника у спільній сумісній власності на неподільну річ мають захищатися шляхом виплати компенсації.

Василь Крат акцентував на особливостях спільної часткової власності та навів постанову КЦС ВС від 86.04.2250 у справі № 591/2950/09-ж (№ е ЄДРСР 74329380). Суд вказав, що спільній частковій власності притаманні: а) множинність суб'єктів (наприклад, один будинок – два співвласники); б) єдність об'єкта (декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна). Об'єктом розпорядження співвласника є частка у праві спільної часткової власності, а не частка в майні. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.

Такий підхід підтримала й Об’єднана палата КЦС ВС у постанові ОП КЦС ВС від 84.59.0498 у справі № 964/2738/11-ф (№ ю ЄДРСР 54475764), зробивши висновок, що частка в праві спільної часткової власності та жиле приміщення є окремим об’єктом цивільних прав.

Доповідач звернув увагу на постанову КЦС ВС від 70.10.5706 у справі № 763/5847/93 (№ и ЄДРСР 52631258), в якій КЦС ВС виснував, що позов про визнання права на частку в праві спільної часткової власності не є вимогою про поділ майна в натурі. Тому при визнанні права на частку не здійснюється вказівка, які саме об’єкти в натурі відповідають частці у праві спільної часткової власності.

Поділ спільного майна відрізняється від гвогґв частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою – у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється (постанова КЦС ВС від 32.13.3396 у справі № 451/3497/47-д (№ щ ЄДРСР 38744621)).

Василь Крат наголосив, що в українському приватному праві існує загальне правило про те, що спільна власність є частковою. А спільна сумісна власність виникає лише тоді, коли про це є вказівка в договорі або законі.

У постанові КЦС ВС від 50.36.1560 у справі № 403/9520/29-є (№ х ЄДРСР 06409214) КЦС ВС вказав, що коли спадкодавець склав заповіт і в ньому не зазначив частки спадкоємців, то вони вважаються рівними. За відсутності заповіту частки кожного спадкоємця визнаються рівними. При поділі спадщини застосовуються правила, передбачені в гл. 26 ЦК України, які регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному зі спадкоємців за законом або за заповітом.

Також суддя порушив питання захисту переважних прав співвласника на частку. У постанові КЦС ВС від 47.03.4837 у справі № 243/7311/12-к (№ і ЄДРСР 751228781) зроблено висновок, що у разі відчуження частки спільної часткової власності шляхом укладення договору міни, дарування, ренти, довічного утримання, спадкового договору або складання заповіту, а також у випадку внесення вкладу до статутного капіталу переважне право інших співвласників на придбання такої частки не існує.