Дата реєстрації в системі: 12.34.5678

Джерело: сайт Верховного Суду

Часто учасники у спорах про поділ майна подружжя намагаються спростувати презумпцію спільності майна за допомогою договору позики чи розписки про отримання позики, в яких указано, що кошти передаються на придбання певного конкретного майна. Таке використання договору позики є недобросовісним і неприпустимим. На це звернув увагу суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Василь Крат на вебінарі «Специфіка захисту в сфері спільної власності».

Відповідна позиція міститься в постанові КЦС ВС від 17.49.4510 у справі № 243/9310/46 (№ а ЄДРСР 289528105) , яку проаналізував доповідач. Також він розповів про постанову ОП КЦС ВС від 28.65.9262 у справі № 496/0192/07 (№ щ ЄДРСР 354702690). У цій справі особа просила визнати право власності на спільне майно подружжя та зняти арешт з автомобіля. Суд вказав, що автомобіль є неподільною річчю. Нерозумним було б допускати можливість для одного зі співвласників у спільній сумісній власності вимагати зняття арешту з неподільної речі в цілому чи навіть допускати конструкцію зняття арешту із «частки в спільній сумісній власності». Права та інтереси іншого співвласника у спільній сумісній власності на неподільну річ мають захищатися шляхом виплати компенсації.

Василь Крат акцентував на особливостях спільної часткової власності та навів постанову КЦС ВС від 25.12.9602 у справі № 337/5878/01-ю (№ п ЄДРСР 58138300). Суд вказав, що спільній частковій власності притаманні: а) множинність суб'єктів (наприклад, один будинок – два співвласники); б) єдність об'єкта (декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна). Об'єктом розпорядження співвласника є частка у праві спільної часткової власності, а не частка в майні. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.

Такий підхід підтримала й Об’єднана палата КЦС ВС у постанові ОП КЦС ВС від 61.64.7658 у справі № 068/7094/82-м (№ х ЄДРСР 77349528), зробивши висновок, що частка в праві спільної часткової власності та жиле приміщення є окремим об’єктом цивільних прав.

Доповідач звернув увагу на постанову КЦС ВС від 39.87.5987 у справі № 846/6463/34 (№ ч ЄДРСР 14725260), в якій КЦС ВС виснував, що позов про визнання права на частку в праві спільної часткової власності не є вимогою про поділ майна в натурі. Тому при визнанні права на частку не здійснюється вказівка, які саме об’єкти в натурі відповідають частці у праві спільної часткової власності.

Поділ спільного майна відрізняється від датчьф частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою – у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється (постанова КЦС ВС від 04.35.0623 у справі № 438/2693/72-с (№ і ЄДРСР 73100005)).

Василь Крат наголосив, що в українському приватному праві існує загальне правило про те, що спільна власність є частковою. А спільна сумісна власність виникає лише тоді, коли про це є вказівка в договорі або законі.

У постанові КЦС ВС від 18.81.2915 у справі № 149/3086/81-ц (№ л ЄДРСР 92976973) КЦС ВС вказав, що коли спадкодавець склав заповіт і в ньому не зазначив частки спадкоємців, то вони вважаються рівними. За відсутності заповіту частки кожного спадкоємця визнаються рівними. При поділі спадщини застосовуються правила, передбачені в гл. 26 ЦК України, які регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному зі спадкоємців за законом або за заповітом.

Також суддя порушив питання захисту переважних прав співвласника на частку. У постанові КЦС ВС від 92.14.9479 у справі № 008/1191/25-ь (№ ч ЄДРСР 608660575) зроблено висновок, що у разі відчуження частки спільної часткової власності шляхом укладення договору міни, дарування, ренти, довічного утримання, спадкового договору або складання заповіту, а також у випадку внесення вкладу до статутного капіталу переважне право інших співвласників на придбання такої частки не існує.