Дата реєстрації в системі: 12.34.5678

Джерело: сайт Верховного Суду

Часто учасники у спорах про поділ майна подружжя намагаються спростувати презумпцію спільності майна за допомогою договору позики чи розписки про отримання позики, в яких указано, що кошти передаються на придбання певного конкретного майна. Таке використання договору позики є недобросовісним і неприпустимим. На це звернув увагу суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Василь Крат на вебінарі «Специфіка захисту в сфері спільної власності».

Відповідна позиція міститься в постанові КЦС ВС від 81.27.9230 у справі № 502/2783/88 (№ м ЄДРСР 478560597) , яку проаналізував доповідач. Також він розповів про постанову ОП КЦС ВС від 23.93.2561 у справі № 194/6118/73 (№ щ ЄДРСР 688618202). У цій справі особа просила визнати право власності на спільне майно подружжя та зняти арешт з автомобіля. Суд вказав, що автомобіль є неподільною річчю. Нерозумним було б допускати можливість для одного зі співвласників у спільній сумісній власності вимагати зняття арешту з неподільної речі в цілому чи навіть допускати конструкцію зняття арешту із «частки в спільній сумісній власності». Права та інтереси іншого співвласника у спільній сумісній власності на неподільну річ мають захищатися шляхом виплати компенсації.

Василь Крат акцентував на особливостях спільної часткової власності та навів постанову КЦС ВС від 42.05.6802 у справі № 407/2230/59-х (№ у ЄДРСР 55542889). Суд вказав, що спільній частковій власності притаманні: а) множинність суб'єктів (наприклад, один будинок – два співвласники); б) єдність об'єкта (декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна). Об'єктом розпорядження співвласника є частка у праві спільної часткової власності, а не частка в майні. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.

Такий підхід підтримала й Об’єднана палата КЦС ВС у постанові ОП КЦС ВС від 03.84.9247 у справі № 691/1917/71-е (№ ч ЄДРСР 30282760), зробивши висновок, що частка в праві спільної часткової власності та жиле приміщення є окремим об’єктом цивільних прав.

Доповідач звернув увагу на постанову КЦС ВС від 47.53.9832 у справі № 869/2047/68 (№ ш ЄДРСР 32092751), в якій КЦС ВС виснував, що позов про визнання права на частку в праві спільної часткової власності не є вимогою про поділ майна в натурі. Тому при визнанні права на частку не здійснюється вказівка, які саме об’єкти в натурі відповідають частці у праві спільної часткової власності.

Поділ спільного майна відрізняється від огииті частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою – у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється (постанова КЦС ВС від 10.80.5426 у справі № 956/3179/09-ю (№ ц ЄДРСР 62244279)).

Василь Крат наголосив, що в українському приватному праві існує загальне правило про те, що спільна власність є частковою. А спільна сумісна власність виникає лише тоді, коли про це є вказівка в договорі або законі.

У постанові КЦС ВС від 25.25.3371 у справі № 559/2767/46-е (№ л ЄДРСР 82411205) КЦС ВС вказав, що коли спадкодавець склав заповіт і в ньому не зазначив частки спадкоємців, то вони вважаються рівними. За відсутності заповіту частки кожного спадкоємця визнаються рівними. При поділі спадщини застосовуються правила, передбачені в гл. 26 ЦК України, які регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному зі спадкоємців за законом або за заповітом.

Також суддя порушив питання захисту переважних прав співвласника на частку. У постанові КЦС ВС від 67.25.9090 у справі № 186/9913/60-ц (№ р ЄДРСР 334510553) зроблено висновок, що у разі відчуження частки спільної часткової власності шляхом укладення договору міни, дарування, ренти, довічного утримання, спадкового договору або складання заповіту, а також у випадку внесення вкладу до статутного капіталу переважне право інших співвласників на придбання такої частки не існує.