Дата реєстрації в системі: 28.08.2023

Щодо застосування правових висновків з ухвал, рішень та постанов ВСУ до/після 03.08.2010 – судова практика ВП ВС («Прецедент»)
Пряме посилання на документ в системі «Прецедент»: https://precedent.ua/2110000891

I. Щодо застосування правових висновків з ухвал, рішень та постанов ВСУ до / після 03.08.2010

Нагадуємо, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № XXXXXXX набрав чинність 03.08.2010.

1. Пункт 198 постанови ВП ВС від 16.10.2024 у справі № XXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 123282018) щодо аналізу змісту мотивів, викладених у постанові ВСУ від 22.11.2010 у справі № XXXXXXX (№ XXXXXXXXXX 3-25гс10, № в ЄДРСР 13485887)

198. Водночас аналіз змісту мотивів, викладених у постанові Верховного Суду України від 22 листопада 2010 року у справі № XXXXXXXX щодо питання правозастосування частини шостої статті 232 ГК України не можна вважати висновком про застосування цієї норми права, оскільки у цій постанові, зокрема, не наводиться обґрунтування, як саме повинна застосовуватися зазначена норма права, з якого можна було б зробити висновок про застосування саме положень частини шостої статті 232 ГК України (на відміну від аналізу застосування частин першої, третьої статті 33 Закону України "Про оренду землі"), а навпаки - стверджується про необґрунтованість доводів заявника в цій частині та неподібність правовідносин в інших справах, на які посилався заявник як на приклад неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення.

2. Ухвала ВП ВС від 15.06.2023 у справі № XXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 111614266) про повернення справи на розгляд відповідної колегії суддів КЦС ВС

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частини п'ята та шоста статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № XXXXXXXXXX

Велика Палата Верховного Суду вже виснувала, що відсутні підстави для вирішення питання про відступ від висновків, сформульованих Верховним Судом України до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № XXXXXX (далі - Закон № XXXXXXXX Це, зокрема, стосується ухвал Верховного Суду України, постановлених як у порядку касаційного провадження (індекси «кс», «ск», «св»), так і в порядку перегляду у зв`язку з винятковими обставинами ухвал суду касаційної інстанції (індекс «сво») (див. постанову ВП ВС від 01.09.2020 у справі № XXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 91644734, пункти 29-31, 35)).

Частина п'ята статті 13 Закону № XXXXXX передбачала, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права; суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Зміни до процесуального закону про обов`язкове врахування судами висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права були запроваджені Законом № XXXXXXX який, за винятком окремих його положень, набрав чинності 3 серпня 2010 року.

Частина п'ята статті 13 Закону № XXXXXX передбачала, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права; суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України у цивільних справах, враховуються іншими судами, коли вони висловлені Верховним Судом України після набрання чинності Законом № XXXXXX за результатами перегляду судових рішень ВССУ з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм права чи невідповідності судового рішення ВССУ викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо норм права, або ж за результатами перегляду судових рішень у цивільних справах з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом (див. постанову ВП ВС від 01.09.2020 у справі № XXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 91644734, пункт 33)).