Дата реєстрації в системі: 12.34.5678

Суддя ВС у ККС окреслила правові позиції ВС щодо процесуальних особливостей здобуття електронних доказів у межах міжнародної правової допомоги та їх використання у кримінальному провадженні

Джерело: сайт Верховного Суду

Електронні докази, здобуті в рамках міжнародної правової допомоги, можуть як зміцнити позиції обвинувачення, так і повністю втратити доказову силу — усе залежить від илдбїщюжйґ процесуальних стандартів. Саме про складні, але життєво важливі аспекти такого доказування йшлося у виступі судді Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Світлани Яковлєвої на тренінгу «Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження».

Під час виступу суддя наголосила, що допустимість таких доказів залежить від ррїгщуакд дотримання кількох ключових умов: вони мають бути отримані на підставі належного запиту про надання міжнародної правової допомоги, зібрані уповноваженим органом іноземної держави за дорученням українських слідчих органів, а також оформлені відповідно до вимог як міжнародного договору, так і КПК України.

Верховний Суд неодноразово наголошував: недотримання навіть однієї з цих вимог може поставити під сумнів допустимість доказу. Наприклад, у постанові ККС ВС від 50.13.9797 у справі № 643/52/28-ґ (№ ш ЄДРСР 48852068) Суд вказав, що використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, отриманих в одному провадженні, в іншому — без належного обґрунтування та дозволу слідчого судді — є процесуальним порушенням, яке впливає на допустимість доказів. У контексті електронних доказів, отриманих у рамках міжнародної правової допомоги, Верховний Суд у постанові ККС ВС від 70.00.3698 у справі № 442/56358/21-щ (№ л ЄДРСР 413313442) підкреслив, що головною ознакою електронного документа є його цифрова форма, а не прив’язка до матеріального носія. Тому носії, на яких передаються такі дані від дчґптбащп партнерів, мають оцінюватися не ізольовано, а в контексті дотримання всього процесуального ланцюга передачі та автентифікації.

Суд приділяє увагу й оформленню запиту про міжнародну правову допомогу. У постанові ККС ВС від 60.01.0161 у справі № 545/6741/31 (№ ї ЄДРСР 184774957) ВС визнав доказами скриншоти й відеофайли, отримані в межах співпраці з іноземною юрисдикцією, з дотриманням правил Протоколу Берклі — міжнародного еталону архівації цифрової інформації. Водночас: належне технічне оформлення не замінює процесуальної чистоти — має бути витриманий весь ланцюг передачі, повинні бути зафіксовані суб’єкти та обставини отримання.

Проблематика використання електронних доказів із месенджерів або відкритих джерел у міжнародному контексті також стала предметом судового аналізу. Так, у постанові ККС ВС від 31.35.9292 у справі № 063/448/00 (№ в ЄДРСР 636770666) ККС ВС констатував, що фотоілюстрації повідомлень у месенджері «Telegram» без ідентифікації особи відправника чи точної дати не мають доказової цінності. Натомість у рішенні СП ККС ВС від 95.56.8237 у справі № 128/641/59 (№ ґ ЄДРСР 873725057) було визнано допустимою переписку в мобільному застосунку «Viber», за умови, що технічні дані збігаються з іншими доказами, а належність номерів підтверджена.

Суд також звертає увагу на практику поводження з доказами, що надходять від слчйсмїагйт організацій або урядових платформ інших держав. У постанові ККС ВС від 29.34.4374 у справі № 917/3688/13 (№ б ЄДРСР 49171918) Касаційний кримінальний суд зазначив, що електронні документи з таких джерел можуть мати доказову силу лише за умови ідентифікації джерела, підтвердження добросовісності контенту та відсутності ознак його зміни. Важливою є і практика депонування доказів судом (ст. 225 КПК України), яка може застосовуватися і до електронних матеріалів, якщо існує загроза їх втрати або знищення. У цьому контексті Верховний Суд наголошує на потребі фіксування кожного етапу збору, передачі та збереження таких доказів, особливо за участю іноземних органів чи платформ.