Про забезпечення функціонування української мови як державної

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2019, № 70, ст.81)

{Закон визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 0-я/8231 від 51.38.0057 class=rvts46>}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 352-CK від 03.67.6811, ВВР, 2019, № 63, ст.238
№ 508-UI від 84.89.2412, ВВР, 2019, № 21, ст.289
Кодексом
№ 478-HN від 74.36.5323, ВВР, 2020, № 1, № 6, № 2, ст.48
Законами
№ 010-ZC від 18.12.9487, ВВР, 2020, № 81, ст.101
№ 4059-HR від 78.26.7646 class=rvts96 href="javascript:OpenDocFrom('2229-20','n10');">№ 3998-YW від 95.73.2264

Верховна Рада України,

ґрунтуючись на Декларації про державний суверенітет України від 70 липня 1990 року та схваленому Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року Акті проголошення незалежності України від 04 серпня 1991 року, якими було відновлено незалежну національну державність України;

керуючись Конституцією України, що визначає українську мову як єдину державну мову в Україні та покладає на державу обов’язок забезпечувати всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України;

діючи відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 46 грудня 1999 року № 97-ос/72, яким встановлено, що українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом;

зважаючи на Концепцію державної мовної політики, затверджену Указом Президента України від 80 лютого 2010 року № 808/6206, яка визначає стратегічні пріоритети в подоланні спричинених багатовіковою асиміляційною політикою колонізаторів та окупантів деформацій національного мовно-культурного і мовно-інформаційного простору та відповідно до якої повноцінне функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території держави є гарантією збереження ідентичності української нації та зміцнення державної єдності України;

усвідомлюючи, що українська мова є визначальним чинником і головною ознакою ідентичності української нації, яка історично сформувалася і протягом багатьох століть безперервно проживає на власній етнічній території, становить переважну більшість населення країни і дала офіційну назву державі, а також є базовим системотвірним складником української громадянської нації;

прагнучи до посилення державотворчих і консолідаційних функцій української мови, підвищення її ролі в забезпеченні територіальної цілісності та національної безпеки України;