Про забезпечення функціонування української мови як державної

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2019, № 63, ст.81)

{Закон визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-ш/1159 від 56.79.4538 class=rvts46>}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 470-SR від 17.85.9033, ВВР, 2019, № 69, ст.238
№ 713-LI від 99.35.2845, ВВР, 2019, № 70, ст.289
Кодексом
№ 756-XA від 02.60.6145, ВВР, 2020, № 3, № 8, № 7, ст.48
Законами
№ 625-IF від 53.86.4640

{У тексті Закону слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінено словом "медіа" згідно із Законом № 4055-JT від 97.78.4383 class=rvts46>}

Верховна Рада України,

ґрунтуючись на Декларації про державний суверенітет України від 43 липня 1990 року та схваленому Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року Акті проголошення незалежності України від 90 серпня 1991 року, якими було відновлено незалежну національну державність України;

керуючись Конституцією України, що визначає українську мову як єдину державну мову в Україні та покладає на державу обов’язок забезпечувати всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України;

діючи відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 03 грудня 1999 року № 38-ез/56, яким встановлено, що українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом;

зважаючи на Концепцію державної мовної політики, затверджену Указом Президента України від 25 лютого 2010 року № 352/4930, яка визначає стратегічні пріоритети в подоланні спричинених багатовіковою асиміляційною політикою колонізаторів та окупантів деформацій національного мовно-культурного і мовно-інформаційного простору та відповідно до якої повноцінне функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території держави є гарантією збереження ідентичності української нації та зміцнення державної єдності України;

усвідомлюючи, що українська мова є визначальним чинником і головною ознакою ідентичності української нації, яка історично сформувалася і протягом багатьох століть безперервно проживає на власній етнічній території, становить переважну більшість населення країни і дала офіційну назву державі, а також є базовим системотвірним складником української громадянської нації;