12 жовтня 2017 року Великою Палатою Суду ухвалила рішення у справі «Бурмич та інші проти України» (заява № XXXXXXX та ін.) (далі - Рішення).

У цій справі заявники скаржилися на невиконання або тривале невиконання рішень національних судів, ухвалених на їхню користь, і з цих підстав стверджували про порушення державою Україна їх прав, гарантованих статтями 6, 13 Конвенції, а також статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи вказану справу, Суд відзначив, що порушені заявниками питання вже вирішувалися Судом у пілотному рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № XXXXXXXX далі - справа ОСОБА_80), проте Україна не забезпечила ефективного виконання цього рішення, що обумовило лише зростання кількості аналогічних заяв.

Зважаючи на наведені вище висновки, Суд за результатами розгляду справи «Бурмич та інші проти України» вирішив вилучити 12 148 заяв, що стосуються однієї системної проблеми невиконання рішень національних судів в Україні, серед яких і заява ОСОБА_3 (№ XXXXXXXXX зі свого реєстру на підставі підпункту «с» пункту 1 статті 37 Конвенції та передати їх Комітету Міністрів Ради Європи для подальшого нагляду за їх виконанням у системі загальних заходів з виконання пілотного рішення у справі ОСОБА_80 (пункт 4 резолютивної частини Рішення).

Аналіз наведених норм матеріального права та юридичного змісту Рішення Суду дозволяє стверджувати про відсутність у Великої Палати Верховного Суду правових підстав для вжиття у цій справі додаткових заходів індивідуального характеру шляхом її повторного розгляду, про що ставить питання ОСОБА_3, оскільки приєднані до справи «Бурмич та інші проти України» заяви, зокрема й заява позивача № XXXXXXXX були переданідо Комітету Міністрів для їх розгляду саме у системі заходів загального характеру з виконання пілотного рішення у справі ОСОБА_80.

Велика Палата Верховного Суду також вважає безпідставним твердження заявника про те, що Суд, приєднавши його заяву № XXXXXXX до справи «Бурмич та інші проти України», встановив порушення Україною пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції через грубе порушення національним судом норм матеріального процесуального права при розгляді справи № XXXXXXXXXXXX за позовом ОСОБА_81 та інших, у тому числі ОСОБА_3, про поворот виконання судового рішення.

У цій справі національні суди задовольнили заяву Міноборони про поворот виконання рішення, яким, зокрема постановлено стягнути з ОСОБА_3 39 520 грн. У рішенні Суду у справі «Бурмич та інші проти України» не зазначено про необхідність вжиття додаткових заходів індивідуального характеру та із самого рішення не вбачається висновку про необхідність відновлення попереднього юридичного стану, який мав стягувач, оскільки висновок Суду стосується лише системного дефекту у сфері виконання в Україні постановлених на користь заявників судових рішень.

Оскільки, як випливає зі змісту зазначеного Рішення, Суд, визнаючи подальший розгляд, зокрема, заяви № XXXXXXX невиправданим, не висловлював правової позиції по суті цієї заяви та не досліджував питання дотримання національним судом законодавства під час розгляду позову ОСОБА_81 та інших, у тому числі ОСОБА_3, його Рішення не містить вказівок на порушення у справі № XXXXXXXXXXXX національних та конвенційних норм, які би ставили під сумнів законність судового рішення, про перегляд якого подано заяву.

За таких обставин у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2016 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року, ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 7 листопада 2014 року слід відмовити.