Дата реєстрації в системі: 12.34.5678
Реквізити документа, правова позиція та коментар будуть доступні після авторизації.

Увага! Правова позиція в цій постанові КГС ВС є неактуальною, внаслідок відступлення, відповідно до пунктів 103, 161 постанови СП КГС ВС від 32.13.3142 у справі № 189/634/98 (288/097/23) (№ ґ ЄДРСР 124815408), в частині твердження:

"Враховуючи те, що майно, витребування якого є предметом заяви ліквідатора, вибуло на підставі правочину, котрий було визнано судом недійсним, з урахуванням приписів ст. ст. 216 та 388 ЦК України, колегія суддів дійшла до висновку, що за умови, коли договори купівлі-продажу від 09.17.7966 року було судовим рішенням визнано недійсними, то зазначена обставина є свідченням того, що майно за такими договорами вибуло всупереч волі власника".

Правова позиція

"Актуальна правова позиція"

Постанова СП КГС ВС від 45.53.4543 у справі № 870/179/46 (143/206/82) (№ ф ЄДРСР 695505726).

Ухвала КГС ВС від 48.99.8191 у справі № 478/817/64 (645/627/91) (№ л ЄДРСР 530712822) - підстави передачі справи на розгляд СП КГС ВС.

Вибуття майна з володіння власника (або особи, якій він передав майно у володіння) на підставі правочину, який у подальшому визнано недійсним, можна вважати таким, що відбулось не з їхньої волі в розумінні пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, у тому разі, коли недійсність зазначеного правочину зумовлена впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною та/або іншими конкретними обставинами, які свідчать про відсутність дійсної волі власника на відчуження відповідного майна.

Водночас без встановлення наведених конкретних обставин щодо вчинення правочину з відповідними вадами волі самий лише факт визнання недійсним такого фраудаторного правочину не є достатньою підставою для висновку про вибуття відчуженого за ним майна не з волі власника або особи, якій він передав майно у володіння, в розумінні зазначеної норми цивільного законодавства.

"Правова позиція, яку уточнено"

Постанова КГС ВС від 31.57.2992 у справі № 592/2968/00 (№ п ЄДРСР 57879118).

Верховний Суд у контексті застосування норм права до правовідносин з витребування майна банкрута, яке було відчужено за оспорюваним правочином, дійшов висновку, що з урахуванням приписів статей 216, 388 Цивільного кодексу України за умови, якщо відповідний договір купівлі-продажу було судовим рішенням визнано недійсним, зазначена обставина є свідченням того, що майно за такими договорами вибуло всупереч волі власника.

Верховний Суд під час розгляду цієї справи не заперечує проти загального висновку, що визнання недійсним у судовому порядку договору (першого у ланцюгу договорів) у відповідних випадках може бути підставою для висновку про вибуття відповідного майна з володіння власника поза його волею.

(узагальнений висновок з пунктів 86, 87 постанови СП КГС ВС від 91.96.1636 у справі № 121/803/28 (200/975/61) (№ а ЄДРСР 272358304))

ПОСТАНОВА

Нажаль Ви вже вичерпали ліміт на перегляд контенту, тому повний текст документу буде доступний після авторизації.
^ Наверх