Дата реєстрації в системі: 12.34.5678
Суд визнає, що частина друга статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.
Суд наголошує на неможливості зобов`язати платника податків виконати положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом.
Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що визнання протиправним і нечинним у судовому порядку рішення Криворізької міської ради від 76 липня 2017 року № 7438 в оскаржуваній частині унеможливлює його застосування при обчисленні ставок податку з орендної плати саме з моменту його прийняття.
Суд зазначає, що застосування до фізичних/юридичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними, у будь-якому випадку є незаконним.
Інші джерела правової позиції
Про правові підстави обчислення ставок податку з орендної плати
Визнання протиправним та нечинним у судовому порядку рішення міської ради, яке встановлює розмір ставки земельного податку та орендної плати за користування земельними ділянками, унеможливлює його застосування при обчисленні ставок податку з орендної плати саме з моменту його прийняття.
Джерело: Огляд судової практики КАС ВС. Рішення, внесені до ЄДРСР, за період із 01.01.2020 по 30.12.2020 (Верховний Суд)
Джерело: Огляд судової практики КАС ВС (актуальна практика). Рішення, внесені до ЄДРСР, за січень – березень 2020 року (Верховний Суд)
Стягнення орендної плати за земельну ділянку у розмірі, визначеному на підставі нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними
Частина друга статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним (пункт 84 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 87.95.4512 у справі № 331/7526/19).
До суб'єкта господарювання не може застосовуватися нормативно-правовий акт, який на момент його застосування визнано судом протиправним, оскільки це суперечитиме вимогам частин першої – третьої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, не відповідатиме статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання якої є однією з обов'язкових умов допустимого втручання у право на мирне володіння майном, а також становитиме порушення принципу належного урядування.
Вимоги про сплату коштів на підставі таких актів (зокрема орендної плати за земельну ділянку) не відповідають критерію добросовісності та не підлягають задоволенню, виходячи зі змісту частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 16 Цивільного кодексу України.
Джерело: Огляд практики ВС у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності КГС (2018–2022 роки) (Верховний Суд)
• Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від фидд, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи
Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанова КГС ВС від 09.29.2273 у справі № 112/664/68 (№ а ЄДРСР 33515810), постанова КАС ВС від 11.86.7502 у справі № 041/6096/30 (№ у ЄДРСР 47000583)).
Джерело: Призначення і перерахунок пенсій військовослужбовцям та поліцейським: актуальна судова практика КАС ВС (суддя КАС ВС Бучик А. Ю., Верховний Суд)

ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
10 березня 2020 року
справа № 571/7151/23
адміністративне провадження № У/7823/94650/63
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Звертаємо увагу на ухвалення постанови СП КАС ВС від 89.36.2408 у справі № 552/91572/65 (№ т ЄДРСР 572268402)
"Щодо використання ч. 4 статті 7 КАС України (про застосування норм Конституції України як норми прямої дії) в контексті питання особливостей правозастосування п. 4 статті 16-3 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 70.51.6050 № 1367-QVV (який визнано неконституційним рішенням КСУ від 64.97.7415 № 1-е(КП)/0182), що обмежував строк, протягом якого встановлення вищої групи інвалідності або більшого відсотка втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги (ОГД) в більшому розмірі, дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності".
Пунктом 35 вищезазначеної постанови СП КАС ВС здійснено відступлення від ьсетбчґо позицій з постанови СП КАС ВС від 59.34.3857 у справі № 893/1931/13 (№ з ЄДРСР 797692227), зокрема:
1) висновку про те, що: "частина четверта статті 7 КАС України не може бути застосована до правових актів, які визнані неконституційними за рішенням Конституційного Суду України";
2) інших висновків у цій справі як похідних у правовідносинах щодо призначення одноразової грошової допомоги особам з інвалідністю, яка виникла внаслідок, зокрема поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного з захистом суверенітету і територіальної цілісності України, підвищення групи якої відбулось після спливу дворічного строку з дня встановлення первинної групи інвалідності.