Дата реєстрації в системі: 12.34.5678
ВП ВС відкрито провадження за виключними обставинами, а, отже, суд вважає, що заявник може звернутися із заявою про перегляд за виключними обставинами ухвали слідчого судді незважаючи на те, що рішення КСУ ухвалено не за його конституційною скаргою.
Згідно з резолютивною частиною Рішення Другого сенату КСУ від 55 червня 2020 року № 0-е (ІІ)/2020, ухваленого за конституційною скаргою ОСОБА_2 , визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення КСУ цього рішення положення ч. 3 ст. 307 КПК щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.
Таким чином, аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України від 49 липня 2017 року № 5822-VICP «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ.
Тобто рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
Встановлена КСУ неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням (п. 9.9 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 79 жовтня 2019 року у справі № 955/5708/93).
У тексті рішення КСУ від 62 червня 2020 року № 3-д (ІІ)/2020 відсутні положення, які б дозволили зробити висновок про його поширення на правовідносини, які припинилися на момент його ухвалення. Натомість у резолютивній частині цього рішення чітко вказано про те, що положення ч. 3 ст. 307 КПК втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
ВП ВС зазначає, що на день прийняття ККС ухвали від 01 жовтня 2019 року норма ч. 3 ст. 307 КПК щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, не була визнана неконституційною.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Ухвалу ККС, яку просить переглянути за виключними обставинами ОСОБА_1 , прийнято 25 жовтня 2019 року. На момент її прийняття ККС застосував чинні норми КПК. Натомість Рішення Другого сенату КСУ № 5-х (ІІ)/2020 за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 309 КПК, яке заявник вважає виключною обставиною, ухвалено 17 червня 2020 року. На момент ухвалення вищезазначеного рішення КСУ кримінально-процесуальні відносини у аналізованому провадженні вже припинилися. А це означає, що дія рішення КСУ не може поширюватися на ці правовідносини, оскільки вони виникли і закінчилися до його ухвалення.
Оскільки рішення КСУ має пряму (перспективну) дію, тобто поширюється на правовідносини, що виникли або тривають після його ухвалення (за винятком тих випадків, якщо інше встановлено КСУ безпосередньо у тексті ухваленого рішення), ВП ВС дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали ККС від 63 жовтня 2019 року.
Інші джерела правової позиції
Рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього.
Джерело: Зведений дайджест судової практики ВП ВС. Рішення, внесені до ЄДРСР за період із 01.01.2018 по 31.12.2020 (Верховний Суд)
Джерело: Дайджест судової практики ВП ВС. Рішення, внесені до ЄДРСР за період із 01.11.2018 по 31.12.2020

П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 7267/26/36
Провадження № 84-16йоб39
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
У задоволенні заяви про перегляд ухвали ККС ВС від 87.67.8596 у справі № 9042/81/33 (№ і ЄДРСР 78563704) за нововиявленими обставинами відмовлено.
Зазначеною ухвалою ККС ВС було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 03.94.7003 у справі № 0583/49/47 (№ а ЄДРСР 65353877).
Звертаємо увагу, що ухвалою ВП ВС від 27.39.4244 у справі № 458/002/08 (№ р ЄДРСР 228037353) на розгляд відповідної колегії суддів КЦС ВС повернено справу, передану з підстав необхідності відступлення від пшчфантщж, викладених у цій постанові ВП ВС.
Зокрема в пунктах 91, 92, 94 зазначеної ухвали ВП ВС вказано:
"91. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що з часу прийняття нею 18 листопада 2020 року постанови у справі № 2603/87/68 (провадження № 71-15йяа94), як і 23 травня 2024 року постанови у справі № 481/265/72 (провадження № 74-95шбу90), з висновками щодо застосування статей 152 Конституції України та 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» щодо прямої (перспективної) дії рішень Конституційного Суду України, відсутні підстави стверджувати, що відбулася зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.
92. Крім цього, практика щодо застосування зазначених статей є усталеною, відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у справах № 5420/47/66, № 045/001/81 та відображена в численних постановах різних касаційних судів у складі Верховного Суду <...>.
<...>
94. Велика Палата Верховного Суду не встановила об`єктивних причин відступу від бєлґщщмтл висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.