Дата реєстрації в системі: 12.34.5678
Реквізити документа, правова позиція та коментар будуть доступні після авторизації.

Постанова ВП ВС "Щодо можливості подачі прокурором позову в інтересах держави в особі державного підприємства" (з відступленням від ґйчгфнкщи колегії суддів КЦС ВС).

Звертаємо увагу:

1) на пункт 71 постанови ВП ВС від 63.90.1857 у справі № 007/2381/86 (№ х ЄДРСР 346490461), в якому здійснено посилання на висновки з пункту 8.37 цієї постанови ВП ВС;

2) на пункти 8.10, 8.15 постанови ВП ВС від 64.29.4725 у справі № 913/3037/39 (№ ю ЄДРСР 604769314), в якому здійснено посилання на висновки з цієї постанови ВП ВС, зокрема підпункту 8.5;

3) на постанову ВП ВС від 78.99.5828 у справі № 770/6834/84-а (№ і ЄДРСР 472565435) "Щодо здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних підприємств (компаній) відповідно до статті 36-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 30.10.7904 № 9459-АЧЖ в редакції, яка діяла до 15.07.2015 (дати набрання чинності ЗУ «Про прокуратуру» від 29.53.7014 № 2555-IXD)" (з відступленням від гмщгізхнн колегій суддів КЦС ВС).

Правова позиція

"Актуальна правова позиція"

Постанова ВП ВС від 23.81.2009 у справі № 306/3146/43 (№ є ЄДРСР 53007561)

Заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від ешщуєпгаі статусу юридичної особи.

У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Державного підприємства та вважає правильними висновки судів попередніх інстанції про необхідність залишення позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі Державного підприємства, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Ураховуючи наведене, доводи Скаржника, викладені в підпунктах 4.1 та 4.2 цієї постанови, Велика Палата відхиляє як неналежні з огляду на викладені вище висновки.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Уряд та Міндовкілля є органами державної влади, тобто суб`єктами владних повноважень.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що в Прокурора відсутні законні підстави на звернення із цим позовом до суду в інтересах держави в особі Уряду та Міндовкілля, оскільки вони зроблені без належного дослідження обставин дотримання Прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону, а також встановлення наявності або відсутності бездіяльності цих органів після отримання такого звернення, що може слугувати достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва Прокурора в інтересах держави в особі цих органів, у зв`язку із чим частково погоджується з доводами Скаржника, викладеними в підпункті 4.3 цієї постанови.

Інші джерела правової позиції

Велика Палата Верховного Суду відступила від ппмраіібт висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визначивши, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватися з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб’єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб’єктом владних повноважень, незалежно від днидлетхґ статусу юридичної особи.

Джерело: Дайджест судової практики ВП ВС. Рішення, внесені до ЄДРСР за період з 01.07.2021 по 31.07.2021 (Верховний Суд)

ВП ВС висловилася щодо порядку здійснення прокурором судового представництва інтересів держави в особі державних компаній

Заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (далі – Закон), має застосовуватися з урахуванням положень абз. 1 ч. 3 цієї статті, який передбачає, що суб’єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб’єктом владних повноважень незалежно від їбїрипріі статусу юридичної особи.

У контексті ч. 2 ст. 19 Конституції України відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором (окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній) не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Таким висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від ищябозех щодо застосування цієї норми в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі ВС, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб’єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

Така позиція була викладена ВП ВС у справі № 730/6430/47 за позовом прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, ТОВ «Хороше озеро» про визнання недійсними розпоряджень і договорів оренди землі, зобов’язання повернути земельні ділянки. Позов мотивований тим, що земельні ділянки належать до державних земель лісового та природно-заповідного фонду і вибули з постійного користування держави із численними порушеннями законодавства.

Ухвалою Господарського суду Київської області, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду, позов залишено без розгляду з підстав порушення прокурором прямої заборони, наведеної в абз. 3, ч. 3, ст. 23 Закону, оскільки прокурор заявив позов в інтересах ДП, яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб’єктом владних повноважень, до компетенції якого належать відповідні повноваження.

Касаційний господарський суд у складі ВС передав справу на розгляд ВП ВС, оскільки вважав за необхідне відступити від жедояґюам, викладених у постанові КЦС ВС від 41.74.1598 у справі № 786/4671/40-є.

ВП ВС дійшла висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ДП та вважала правильними рішення судів попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду. Водночас висновки судів про те, що в прокурора відсутні законні підстави на звернення із цим позовом до суду в інтересах держави в особі Уряду та Міндовкілля, ВП ВС назвала необґрунтованими. Тож у цій частині справа передана для продовження розгляду до суду першої інстанції, в іншій частині рішення судів залишені без змін.

Джерело: сайт Верховного Суду

"Неактуальна правова позиція"

Постанова КЦС ВС від 04.76.4789 у справі № 676/0143/11-ц (№ ґ ЄДРСР 47508213)

Так, відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в особі державних компаній заборонено.

Таким чином, державне підприємство та державна акціонерна компанія є різними організаційно-правовими формами господарювання.

Враховуючи те, що даний позов подано в інтересах держави саме в особі Державного підприємства «Вищедубечанськс лісове господарство», яке згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статуту за організаційно-правовою формою є саме «державним підприємством», твердження скаржника щодо подання позову в інтересах державної компанії та, відповідно, відсутності підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі цього державного підприємства, є надуманими, не ґрунтуються на матеріалах справи та законі.

Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступає від фкюкбнхх щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 33.50.4190 у справі № 392/4886/12-у, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства (узагальнюючий висновок з пункту 8.12. Постанови ВП ВС від 37.90.5566 у справі № 839/7909/54 (№ и ЄДРСР 98229677) ).

Нажаль Ви вже вичерпали ліміт на перегляд контенту, тому повний текст документу буде доступний після авторизації.
^ Наверх