Спір у цій справі виник щодо застосування положень глави 8 СК України до подібних правовідносин.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне переглянути висновки, викладені у постанові КЦС ВС від 06.11.2019 по справі № 161/11764/15-ц (№ в ЄДРСР 86207408), постанові КЦС ВС від 21.04.2021 у справі № XXXXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 96501498), відповідно до яких реєстрація знаків для товарів і послуг за одним із подружжя сама по собі не виключає їх віднесення до спільного майна подружжя і можливості поділу за правилами, визначеними главою 8 СК України.

При вирішенні питання про прийняття справи до провадження об`єднаної палати були встановлені процесуальні обставини, які унеможливлюють прийняття справи до провадження.

У справі № XXXXXXXXXXXXX (постанова ВСУ від 22.06.2017 року у справі № XXXXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 67487454)), де предметом позову було визнання недійсним договору про оплатну передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на торгову марку з підстав укладення такого договору одним із подружжя без згоди іншого, Верховний Суд України у постанові ВСУ від 22.06.2017 року у справі № XXXXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 67487454) зазначив, що задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що відчуження майнових прав на торговельну марку, яка є спільним майном подружжя, відбулось без отримання письмової згоди позивача, як це передбачено частиною третьою статті 65 СК України, та без погодження з ним істотних умов договору, тобто оспорюваний договір було укладено з порушенням вимог частини першої статті 203 ЦК України, а тому на підставі статті 215 цього Кодексу такий договір є недійсним. Задовольняючи решту позовних вимог, суди виходили з того, що вони є похідними від основної вимоги, а тому підлягають задоволенню.

Отже, Верховний Суд України у вказаній постанові зробив висновок, що майнові права на торговельну марку можуть бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Верховний Суд України у цій постанові зробив висновок, що з аналізу положень пункту 6 статті 3, частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України у їх взаємозв`язку можна зробити висновок, що укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові ВП ВС від 29.06.2021 у справі № XXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 98531899) відступила від висновку, що положення частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України з урахуванням пункту 6 статті 3 ЦК України спрямовані на захист прав саме добросовісного набувача, а тому саме в разі його недобросовісності договір може бути визнаний недійсним (пункти 8.61-8.66).

Від висновків, викладених у постанові ВСУ від 22.06.2017 року у справі № XXXXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 67487454), що майнові права на торговельну марку є спільним майном подружжя Велика Палата Верховного Суду не відступила.

Наведене свідчить, що колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду фактично поставила правове питання про необхідність відступлення (перегляду) також і від висновків Верховного Суду України щодо врегулювання подібних правовідносин нормами, передбаченими главою 8 СК України.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв`язку відсутністю предмета (об`єкта) для перегляду, оскільки не є функціональним повноваженням цього суду (об`єднаної палати) розгляд питання про відступлення від висновку Верховного Суду України, яке належить до функціональних і виключних повноважень Великої Палати Верховного Суду. У такому випадку суд (Об`єднана палата) не буде вважатися судом, встановленим законом.