Колегія суддів погоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у додатковій постанові КГС ВС від 20.09.2023 у справі № XXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 113690417), додатковій постанові КГС ВС від 14.09.2023 у справі № XXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 113552813), додатковій постанові КГС ВС від 06.09.2023 у справі № XXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 113469762), додатковій постанові КГС ВС від 30.08.2023 у справі № XXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 113203841), додатковій постанові КГС ВС від 25.07.2023 у справі № XXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 112484248), додатковій постанові КГС ВС від 07.02.2023 у справі № XXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 108927616), постанові КГС ВС від 31.08.2022 у справі № XXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 106130323), додатковій постанові КГС ВС від 05.07.2022 у справі № XXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 105233898) щодо застосування статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України, про те, що витрати на підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення не відносяться до витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи.

Водночас, Судом встановлено, що Верховним Судом переглядалася справа № XXXXXXXXXX (постанова КГС ВС від 17.12.2020 у справі № XXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 93661809)). У вказаній справі предметом касаційного оскарження була додаткова постанова апеляційного господарського суду в частині відмови у стягненні 14 490,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, в тому числі витрат підготовки заяви про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат. Постановою КГС ВС від 17.12.2020 у справі № XXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 93661809) додаткову постанову апеляційного господарського суду в частині відмови про стягнення 14 490,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто 14 490,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. У зазначеній постанові відсутні правові висновки про те, що витрати на підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення відносяться до витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи, втім про таку правову позицію свідчить сам факт прийняття нового рішення про стягнення таких витрат Верховним Судом.

Верховний Суд у справі № XXXXXXXXXXX (постанові КГС ВС від 21.10.2022 у справі № XXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 106891222)), переглядаючи додаткову постанову апеляційного господарського суду, не погодився із висновками суду апеляційної інстанції про те, що складання заяв та клопотань стосовно судових витрат не є наданням правової допомоги у розумінні господарського процесуального законодавства та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", та не відносяться до витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи.

У додатковій постанові КГС ВС від 13.07.2023 у справі № XXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 112286893) зазначено, що відповідно до додатку № XXX договору про надання правової допомоги від 05.04.2023 № XXX подання заяви про розподіл судових витрат за наслідком розгляду справи № XXXXXXXXXX становить 4000 грн (1 год. - 1000 грн х 4 год.). Однак, такий заявлений розмір витрат є надмірним, оскільки підготовка такої заяви не вимагала значного обсягу юридичної роботи від адвоката. Зміст поданої заяви жодним чином не співвідноситься із заявленим розміром витрат і Верховний Суд не може вважати обґрунтованим та розумним стягнення 4 000 грн за підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення. Таким чином, наведене свідчить про те, що Верховний Суд дійшов висновку про те, що витрати на підготовку/подання заяви про ухвалення додаткового рішення/розподіл судових витрат відносяться до витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи, однак їх розмір є надмірним.

У додатковій ухвалі КГС ВС від 15.12.2020 у справі № XXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 93783491) зазначено, що щодо вимог про стягнення витрат на складання заяви про розподіл судових витрат та клопотання про відшкодування судових витрат на загальну суму 1 700,00 грн (700,00+1 000,00 грн), то враховуючи зміст та обсяг цих документів, а також відсутність визначеного сторонами договору про надання правової допомоги розміру гонорару за послуги зі складання цих документів, наявні підстави для стягнення 700,00 грн від заявлених 1 700,00 грн. Таким чином, наведене свідчить про те, що Верховний Суд дійшов висновку про те, що витрати на підготовку/складання заяви про ухвалення додаткового рішення/розподіл судових витрат відносяться до витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи.

Зазначене свідчить про неоднакове застосування касаційним господарським судом у складі різних палат положень 123, 126 Господарського процесуального кодексу України .

Враховуючи вищевикладене та те, що в ухвалених судових рішеннях Верховного Суду викладені протилежні правові позиції, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики, Суд вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у додатковій постанові КГС ВС від 13.07.2023 у справі № XXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 112286893), постанові КГС ВС від 21.10.2022 у справі № XXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 106891222), постанові КГС ВС від 17.12.2020 у справі № XXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 93661809), додатковій ухвалі КГС ВС від 15.12.2020 у справі № XXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 93783491), щодо застосування статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України, про те, що витрати на підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення не відносяться до витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи .