Дата реєстрації в системі: 27.06.2019 р.
Реквізити документа будуть доступні після рєстрації облікового запису.

Звертаємо увагу:

1) відповідно до мотивувальної частини цієї постанови ВП ВС вбачається застосування такого або подібного твердження: "щодо визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство";

2) в той же час, відповідно до пунктів 61-65 постанови ВП ВС від 13.04.2023 у справі № XXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 110743564) вбачається посилання на безпосереднє відступлення від цього твердження з пункту 40 постанови ВП ВС від 21.09.2021 у справі № XXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 100359355), а також з огляду на віднесення до адміністративної юрисдикції якнайменш 2 (двох) категорій спорів с податковими органами в межах справи про банкрутство, зокрема: 2.1) "про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень" та 2.2) "про стягнення з контролюючого органу на користь позивача ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а також інфляційних втрат та річних процентів";

3) однак, відповідно до мотивувальної частини постанови ВП ВС від 31.08.2023 у справі № XXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 113396910), вбачається застосування такого твердження: "Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21 жовтня 2019 року КУзПБ повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи";

4) в той же час, Велика Палата Верховного Суду в пунктах 96, 97 та в цілому в постанові ВП ВС від 01.11.2023 у справі № XXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 114904850) відмовилась відступати від правової позиції "щодо визначення підсудності спорів, які виникають з податкових правовідносин судам адміністративної юрисдикції" з пунктів 94-98, 102 постанови ВП ВС від 13.04.2023 у справі № XXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 110743564);

5) отже, вбачається можлива суперечність між правовими позиціями в постанові ВП ВС від 31.08.2023 у справі № XXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 113396910) та постановою ВП ВС від 13.04.2023 у справі № XXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 110743564), яка підтверджена постановою ВП ВС від 01.11.2023 у справі № XXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 114904850), "щодо питання безумовної концентрації всіх майнових спорів лише в межах справи про банкротство".

Правова позиція

Визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може, за умови своєчасного звернення, реалізувати свої права і отримати задоволення своїх вимог.

Разом із тим ОСОБА_2 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ТОВ «Вишевичі» про дострокове розірвання договорів оренди. При цьому жодних позовних вимог майнового характеру, тобто таких вимог, які підлягають вартісній оцінці, до відповідача не заявлялося.

У матеріалах справи відсутні будь-які відомості та судами не встановлено, що на спірних земельних ділянках знаходиться будь-яке майно ТОВ «Вишевичі», яке можна вважати активом боржника, що в подальшому може бути направлений на погашення грошових вимог кредиторів боржника.

Тобто позовні вимоги до відповідача є немайновими, а спір не стосується питання щодо формування активу боржника, а тому не є пов'язаним із здійсненням провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вишевичі», а тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно зі статтею 15 Закону України від 06 жовтня 1998 року № XXXXXX «Про оренду землі» (далі - Закон № XXXXXXX орендна плата є істотною умовою договору оренди землі.

Частиною першою статті 32 Закону № XXXXXX передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з пунктом д) частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Нажаль Ви вже вичерпали ліміт на перегляд контенту, тому повний текст документу буде доступний після рєстрації облікового запису.
^ Наверх