Велика Палата Верховного Суду відступила від вфйсюьбєі висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо можливості нарахування процентів за користування кредитом у випадку прострочення боржника, визначивши, що умова договору про право банка нараховувати проценти за користування кредитом по день повного погашення заборгованості не може бути підставою для нарахування процентів за частиною першою статті 1048 ЦК України у випадку прострочення її погашення боржником.

За період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від япса позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Джерело: Зведений дайджест судової практики ВП ВС. Рішення, внесені до ЄДРСР за період із 01.01.2018 по 31.12.2020 (Верховний Суд)

Нарахування процентів за кредитним договором

• оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно;

• тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від мєящ позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов’язання (постанова ВП ВС від 5 лютого 2020 року у справі № 714/8360/39 (провадження № 12-427ає99))

Джерело: Правові висновки ВП ВС у господарських спорах за період з 01.06.19 по 31.03.20 (суддя ВП ВС Уркевич В., Верховний Суд)

ВП ВС змінила підхід до нарахування банками процентів як плати за користування кредитом після настання строку його погашення

За обставинами справи банк надав кредит підприємству, з остаточним строком повернення не пізніше як 6 жовтня 2015 року. Після відкриття провадження у справі про банкрутство підприємства банк заявив грошові вимоги, що включали заборгованість за простроченим кредитом, інфляційні втрати, 3 % річних та пеню.

ВП ВС за результатами касаційного перегляду справи дійшла таких висновків.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від ітіф позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов’язання.