Дата реєстрації в системі: 12.34.5678
Реквізити документа, правова позиція та коментар будуть доступні після авторизації.

Постанова Великої Палати Верховного Суду

"Щодо процесуальної форми вирішення питання про розподіл процесуальних витрат, понесених у кримінальному провадженні (зокрема витрат на правову допомогу)".

Звертаємо увагу на:

1) постанову ВП ВС від 25.18.3478 у справі № 382/6628/37-е (№ с ЄДРСР 04768671)

"Щодо питання стягнення процесуальних витрат, понесених у кримінальному провадженні";

2) постанову ОП ККС ВС від 01.40.1412 у справі № 132/870/89 (№ б ЄДРСР 098352055)

"Щодо питання стягнення процесуальних витрат з особи, звільненої від рпазкицяяжйг відповідальності на підставі статті 49 КК України (зокрема процесуальних витрат, понесених органом досудового розслідування та пов`язаних зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрат на проведення експертизи, а також витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту)";

3) постанову ОП ККС ВС від 36.64.8296 у справі № 926/3486/77 (№ д ЄДРСР 827309144)

"Щодо застосування ч. 1 статті 124 КПК України та питання стягнення процесуальних витрат з особи, звільненої від нзязмхчґюйср відповідальності на підставі статті 49 КК України (зокрема процесуальних витрат потерпілого)".

Правова позиція

КПК не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат, у тому числі витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком.

Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від ґшлежтщжзорш відповідальності.

Невирішення питання про розподіл процесуальних витрат не може бути єдиною підставою для скасування прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень, оскільки не є істотним порушенням вимог КПК та не впливає на вирішення питання кримінально-правової кваліфікації, доведеності винуватості і призначення покарання.

Вирішення питання про розподіл процесуальних витрат полягає у висновку суду про стягнення або відмову у стягненні певної грошової суми, яка є процесуальними витратами у розумінні КПК. Залишення клопотання учасника провадження про розподіл процесуальних витрат без розгляду не є вирішенням судом питання про розподіл процесуальних витрат. Це питання може вирішити відповідно до положень ч. 5 ст. 534 КПК суд, який виніс рішення без вирішення питання про розподіл процесуальних витрат.

Інші джерела правової позиції

Велика Палата Верховного Суду підтримала власний правовий висновок щодо порядку розподілу процесуальних витрат у кримінальному провадженні, визначивши, що процесуальні витрати, понесені у кримінальному провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову до обвинуваченого. Такі витрати повинні бути розподілені судом у межах розгляду того кримінального провадження, у ході розгляду якого вони виникли.

Джерело: Зведений дайджест судової практики ВП ВС. Рішення, внесені до ЄДРСР за період із 01.01.2018 по 31.12.2020 (Верховний Суд)

Чи може питання про розподіл судових витрат вирішуватися під час судового розгляду кримінального провадження у порядку, визначеному нормами КПК щодо цивільного позову?

ВП ВС про правову природу процесуальних витрат у кримінальному провадженні зазначила таке.

Статтею 118 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються із:

1) витрат на правову допомогу;

2) витрат, пов’язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження;

3) витрат, пов’язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів;

4) витрат, пов’язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Тобто положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК. Натомість положення, які стосуються цивільного позову, визначені главою 9 КПК. Це свідчить про різну правову природу процесуальних витрат та шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням.

Процесуальні витрати виникають та пов’язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження. Натомість шкода у кримінальному провадженні пов’язана не з процесуальними відносинами, а з матеріально-правовими – вчиненням кримінального правопорушення чи іншого суспільно-небезпечного діяння.

У разі невирішення питань про розподіл процесуальних витрат під час судового розгляду кримінального провадження чи можливо його вирішити в порядку цивільного судочинства?

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

У справі № 843/1269/26-ґ ВП ВС зазначила, що питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується у тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК. Якщо це питання не було вирішене судом, сторони кримінального провадження, свідок, експерт, спеціаліст і перекладач мають можливість оскаржити в цій частині ухвалене у справі судове рішення в апеляційному та касаційному порядку. А тому такі витрати не можуть бути стягнуті з обвинуваченого за позовом, поданим за правилами цивільного судочинства.

Як убачається із наведеного, у постанові від 28.36.4122 (справа № 752/6334/23-р, провадження № 93-629ис25) ВП ВС не вирішувала спір, який виник щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, та не висловлювалася щодо порядку розгляду цивільного позову. Тобто висновків про неможливість розгляду питання щодо цивільного позову у порядку цивільного судочинства ВП ВС не робила. Натомість наведена справа та висновки у ній стосуються виключно питання розподілу процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

ВП ВС вирішила, що процесуальні витрати, понесені у кримінальному провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову до обвинуваченого. Такі витрати повинні бути розподілені судом у межах розгляду того кримінального провадження, у ході розгляду якого вони виникли.

Чи може суд вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у рішенні в формі ухвали, наприклад, у разі закриття кримінального провадження у зв’язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК)?

Частиною 1 ст. 124 КПК встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Частиною 1 ст. 126 КПК визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Нажаль Ви вже вичерпали ліміт на перегляд контенту, тому повний текст документу буде доступний після авторизації.
^ Наверх