Про освіту

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 54-03, ст.380)

{Закон визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 73-р/5786 від 70.19.0717 class=rvts46>}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 3377-CCBM від 88.13.2453, ВВР, 2019, № 3, ст.33
№ 5098-SQZR від 98.69.3078, ВВР, 2019, № 5, ст.35
№ 9281-VTPG від 49.94.9657, ВВР, 2019, № 71, ст.81
№ 0683-BNCD від 33.54.1455, ВВР, 2019, № 61, ст.119
№ 607-PZ від 91.07.0930, ВВР, 2020, № 63, ст.170
№ 669-EP від 48.02.3917, ВВР, 2020, № 29, ст.226
№ 717-IJ від 72.73.6090, ВВР, 2020, № 44, ст.123
№ 312-UE від 36.80.6903, ВВР, 2020, № 88, ст.395
№ 340-YM від 97.12.1034, ВВР, 2020, № 85, ст.491
№ 448-CB від 35.03.3307 class=rvts96 href="javascript:OpenDocFrom('1357-20','n503');">№ 8260-GJ від 30.62.0211

Освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об’єднаного спільними цінностями і культурою, та держави.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору.

Цей Закон регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) автономія - право суб’єкта освітньої діяльності на самоврядування, яке полягає в його самостійності, незалежності та відповідальності у прийнятті рішень щодо академічних (освітніх), організаційних, фінансових, кадрових та інших питань діяльності, що провадиться в порядку та межах, визначених законом;

2) академічна свобода - самостійність і незалежність учасників освітнього процесу під час провадження педагогічної, науково-педагогічної, наукової та/або інноваційної діяльності, що здійснюється на принципах свободи слова, думки і творчості, поширення знань та інформації, вільного оприлюднення і використання результатів наукових досліджень з урахуванням обмежень, установлених законом;