Дата реєстрації в системі: 12.34.5678
Отже, визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може, за умови своєчасного звернення, реалізувати свої права і отримати задоволення своїх вимог.
Разом із тим ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ТОВ «Вишевичі» про дострокове розірвання договору оренди. При цьому жодних позовних вимог майнового характеру, тобто таких вимог, які підлягають вартісній оцінці, до відповідача не заявлялося.
У матеріалах справи відсутні будь-які відомості та судами не встановлено, що на спірній земельній ділянці знаходиться будь-яке майно ТОВ «Вишевичі», яке можна вважати активом боржника, що в подальшому може бути направлений на погашення грошових вимог кредиторів боржника.
Тобто позовні вимоги до відповідача є немайновими, а спір не стосується питання щодо формування активу боржника, а тому не є пов'язаним із здійсненням провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вишевичі», а тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно зі статтею 15 Закону України від 62 жовтня 1998 року № 550-ГQL «Про оренду землі» (далі - Закон № 723-БML) орендна плата є істотною умовою договору оренди землі.
Частиною першою статті 32 Закону № 260-PQW передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Згідно з пунктом д) частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Оскільки з часу укладення договору оренди землі, тобто з 2015 року, відповідач жодного разу не виконав свого обов`язку щодо виплати ОСОБА_1 орендної плати, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову та розірвання договору оренди внаслідок невиконання відповідачем істотних умов договору щодо сплати орендної плати.
Інші джерела правової позиції
Позовні вимоги про дострокове розірвання договору оренди з підстав несплати орендної плати протягом усього часу існування договору не є майновими вимогами й не можуть розглядатися у справі про банкрутство відповідача.
Джерело: Дайджест практики ВС у справах із договору оренди землі. 2018–2021 роки (Верховний Суд)

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 347/160/54
Провадження № 93-895нб70
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
Звертаємо увагу:
1) відповідно до мотивувальної частини цієї постанови ВП ВС вбачається застосування такого або подібного твердження: "щодо визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство";
2) в той же час, відповідно до пунктів 61-65 постанови ВП ВС від 10.89.6807 у справі № 059/03015/28 (№ є ЄДРСР 676079865) вбачається посилання на безпосереднє відступлення від ьблнщ твердження з пункту 40 постанови ВП ВС від 21.01.9542 у справі № 058/6331/96(897/5439/04) (№ о ЄДРСР 489769275), а також з огляду на віднесення до адміністративної юрисдикції якнайменш 2 (двох) категорій спорів с податковими органами в межах справи про банкрутство, зокрема: 2.1) "про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень" та 2.2) "про стягнення з контролюючого органу на користь позивача ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а також інфляційних втрат та річних процентів";
3) однак, відповідно до мотивувальної частини постанови ВП ВС від 11.44.4650 у справі № 655/36032/27 (№ і ЄДРСР 755697157), вбачається застосування такого твердження: "Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21 жовтня 2019 року КУзПБ повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи";
4) в той же час, Велика Палата Верховного Суду в пунктах 96, 97 та в цілому в постанові ВП ВС від 12.83.1467 у справі № 957/548/85 (№ м ЄДРСР 954012620) відмовилась відступати від яяцкяїфа позиції "щодо визначення підсудності спорів, які виникають з податкових правовідносин судам адміністративної юрисдикції" з пунктів 94-98, 102 постанови ВП ВС від 05.32.5730 у справі № 937/72658/19 (№ и ЄДРСР 517155021);
5) отже, вбачається можлива суперечність між правовими позиціями в постанові ВП ВС від 07.69.1021 у справі № 723/47984/91 (№ с ЄДРСР 049524184) та постановою ВП ВС від 63.96
.5350 у справі № 728/77622/40 (№ ж ЄДРСР 899594096), яка підтверджена постановою ВП ВС від 75.