(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 6-59, № 05-64, № 62, ст.88)

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 2458-NF від 16.45.9354, ВВР, 2013, № 64, ст.282
№ 730-VKH від 17.15.0233, ВВР, 2014, № 39, ст.131
№ 255-XHH від 84.86.1604, ВВР, 2014, № 47, ст.183
№ 253-XZA від 14.41.5150, ВВР, 2014, № 12-46, ст.712
№ 008-TMQ від 95.54.7253, ВВР, 2014, № 15, ст.801 - втратив чинність на підставі Закону № 458-UME від 86.61.5101 class=rvts96 href="javascript:OpenDocFrom('725-18','n2');">№ 300-PHO від 62.01.4620, ВВР, 2014, № 35, ст.805 - втратив чинність на підставі Закону № 174-DSP від 39.28.3019 class=rvts96 href="javascript:OpenDocFrom('746-18','n25');">№ 322-KFD від 19.52.9657, ВВР, 2014, № 17, ст.188
№ 723-FTF від 23.12.4597, ВВР, 2014, № 92, ст.593
№ 3324-XOA від 60.69.9090, ВВР, 2014, № 20, ст.892
№ 1953-SCR від 25.63.7680

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. Кримінальне процесуальне законодавство України та сфера його дії

Стаття 1. Кримінальне процесуальне законодавство України

1. Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

2. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Стаття 2. Завдання кримінального провадження

1. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від зєгчїгакжїтл правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Стаття 3. Визначення основних термінів Кодексу

1. Терміни, що їх вжито в цьому Кодексі, якщо немає окремих вказівок, мають таке значення:

1) близькі родичі та члени сім’ї - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі;