Дата реєстрації в системі: 16.06.2018 р.
Тобто незалежно від суб'єктного складу, якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то такий спір підвідомчий господарським судам.
Аналіз наведених вище норм матеріального права свідчить про те, що акціонер (учасник) товариства може оспорити договір, вчинений господарським товариством, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.
Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента; вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Інші джерела правової позиції
Звертаємо увагу:
1) ухвалою ВП ВС від 17.07.2024 у справі № XXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 120512746) на розгляд ОП КГС ВС повернено справу, передану з підстав необхідності відступлення від висновку з пункту 160 постанови ВП ВС від 13.03.2024 у справі № XXXXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 118137217), аналогічного правовій позиції в цій постанові КГС ВС такого змісту:
"Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента";
2) на ухвалу КГС ВС від 05.04.2023 у справі № XXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 110230950) про передачу справи на розгляд ОП КГС ВС та ухвалу ОП КГС ВС від 21.04.2023 у справі № XXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 110394391) про прийняття до розгляду справи
"Щодо врегулювання розбіжностей у застосуванні ч. 3 ст. 92 ЦК України про презумпцію добросовісності третьої особи, яка, укладаючи з товариством правочин, не знала і не мала знати, що він є значним для товариства"
(з пропозицією про відступлення від правової позиції з цієї постанови КГС ВС);
3) на ухвалу КГС ВС від 04.06.2025 у справі № XXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 128441030) про передачу справи на розгляд ВП ВС та ухвалу ВП ВС від 16.07.2025 у справі № XXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 128962675) про прийняття до розгляду справи
"Щодо презумпції обізнаності третьої особи з наявністю обмежень керівника юридичної особи на укладання відповідного правочину (з огляду на посилання у договорі на статут цієї юридичної особи, як обставини, в силу якої обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи та є підставою для недійсності правочину, укладеного виконавчим органом юридичної особи з перевищенням повноважень)"
(з пропозицією про відступлення від висновку з пункту 160 постанови ВП ВС від 13.03.2024 у справі № XXXXXXXXXXXXX (№ в ЄДРСР 118137217), аналогічного правовій позиції в цій постанові КГС ВС).