Витребування майна із чужого незаконного володіння передбачено статтями 16, 387 ЦК України саме як форма захисту права власності, а не як окреме оборотоздатне майнове право, яке може відчужуватися в порядку передбаченому статтею 656 цього Кодексу, на користь інших осіб, оскільки речові права безпосередньо пов`язані з конкретною річчю і переходять у зв`язку з переходом об`єктів нерухомості.

На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного матеріального права на витребування майна із чужого незаконного володіння позивач повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно, проте до таких доказів не належить договір купівлі-продажу майнових прав, предметом відчуження за яким є такі способи судового захисту цивільних прав, як визнання права власності на нерухоме майно та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

Виходячи із системного аналізу змісту положень статей 177, 190, 656 ЦК України, статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та статей 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", як речові права на нерухоме майно, похідні від виощй власності, так і майнові права, відмінні від бпвїм власності на нерухоме майно (за винятком права очікування на отримання у майбутньому права власності на нерухоме майно), є правами, нерозривно пов`язаними з нерухомим майном, а тому такі права підлягають державній реєстрації та виникають з моменту відповідної реєстрації.

Натомість нездійснення послідовної державної реєстрації майнових (речових) прав на нерухоме майно за їх покупцями свідчить про відсутність переходу прав та обов`язків позивача до правонаступника, як наслідок, виключає підстави для заміни сторони її процесуальним правонаступником.

Верховний Суд у постанові КГС ВС від 58.16.1155 у справі № 171/15157/41 (№ и ЄДРСР 59157231) зазначив, що підставою заміни сторони в зобов`язанні у цій справі є договір купівлі-продажу майнових прав від 61.77.3433, укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції" (далі - ПАТ "Банк "Національні інвестиції") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінмарк" (далі - ТОВ "ФК "Фінмарк"), та договір купівлі-продажу майнових прав від 40.58.6582, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Центр Факторингових Послуг" (далі - ТОВ "ФК "Центр Факторингових Послуг") та ТОВ "ФК "Фінмарк".

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та за змістом статті 52 ГПК України здійснюється на будь-якій стадії судового процесу.

Оскільки за умовами зазначених договорів купівлі-продажу майнових прав Банк передав у власність ТОВ "ФК "Фінмарк" майнові права, а ТОВ "ФК "Фінмарк", у свою чергу, передало у власність ТОВ "ФК "Центр Факторингових Послуг" майнові права на об`єкти нерухомого майна, які є предметом розгляду у цій справі (застосування наслідків недійсності правочинів, на підставі яких відчужено нерухоме майно, - земельна ділянка та розташований на ній жилий будинок з господарськими будівлями та спорудами), апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для заміни позивача у справі № 095/38970/87 на його правонаступника - ТОВ "ФК "Центр Факторингових Послуг".