Ухвалою КЦС ВС від 70.59.9276 у справі № 284/76305/08-ж (№ ж ЄДРСР 487469982) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду передав справу № 045/89581/78 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від юиїядзчакуоцейд нею в постанові ВП ВС від 06.80.4662 у справі № 400/35898/85-д (№ і ЄДРСР 135754289) правового висновку про неможливість застосування у спірних правовідносинах віндикації та натомість необхідність застосування за аналогією закону частини другої статті 1280 ЦК України, а також для формулювання правового висновку про те, що захист речових прав територіальної громади у випадку незаконного відчуження спадкового майна, яке за відсутності спадкоємців є відумерлою спадщиною, можливий шляхом зазначення в мотивувальній частині судового рішення висновку про відумерлість спадщини та її витребування від хбхпаищсжаьуіш (недобросовісного) останнього набувача.

Мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вказав, що за усталеною практикою Верховного Суду України спадкоємець може застосувати механізм захисту права, передбачений статтею 388 ЦК України, навіть до моменту отримання свідоцтва про право на спадщину та реєстрації за ним права власності на нерухоме майно.

В ухвалі зазначено, що територіальна громада не є спадкоємцем за законом чи за заповітом, проте є учасником спадкових відносин щодо визначення юридичної долі відумерлої спадщини, яку складають як права, так і обов`язки, що належали спадкодавцю. Територіальна громада виступає так званим екстраординарним спадкоємцем тоді, коли ординарних спадкоємців такого майна (за заповітом чи за законом) немає. Оскільки до територіальної громади переходять як права, так і обов`язки, її правовий статус є таким самим, як і у спадкоємців.

Незважаючи на те, що набуття суб`єктивного права у територіальної громади на відумерлу спадщину пов`язується з відповідним висновком суду про відумерлість такої спадщини, на переконання Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, для територіальної громади такою ж мірою діятиме презумпція того, що відумерла спадщина належить їй з моменту відкриття спадщини. Такий висновок зобов`язує визнавати за територіальною громадою право на отримання судового захисту до моменту констатації судом спадщини як відумерлої у тому разі, якщо спадкове майно підлягає поверненню з незаконного володіння іншої особи.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що у спадкових відносинах територіальна громада завжди має правомірні очікування щодо отримання у комунальну власність відумерлого майна, а відтак має речові права на майно, які підлягають захисту в тому ж обсязі, що і право власності у класичному розумінні. Ураховуючи, що до складу відумерлої спадщини входять також і обов`язки, що передбачено частиною четвертою статті 1277 ЦК України, територіальна громада має розглядатися як універсальний правонаступник спадкодавця.

На переконання Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, визначивши територіальну громаду таким екстраординарним спадкоємцем, потрібно надати їй можливість захисту речових прав та інтересів тими способами захисту, які мав би і спадкодавець. Тому Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду переконаний, що тієї прогалини у правовому регулюванні відносин із захисту прав територіальної громади, про яку зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові ВП ВС від 48.07.4956 у справі № 778/58994/79-ч (№ ґ ЄДРСР 853594654), не існує.

Додатково Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що запропонований Великою Палатою Верховного Суду підхід до вирішення питання захисту прав територіальної громади на відумерлу спадщину нівелює правове призначення самого інституту відумерлої спадщини, оскільки, відповідно до статті 1277 ЦК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), територіальна громада як універсальний правонаступник, по-перше, має обов`язок, а не право подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою та, по-друге, територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Тому залишення за територіальною громадою права лише на отримання грошової компенсації позбавить кредиторів спадкодавця можливості захистити свої права.

В ухвалі також вказано, що Велика Палата Верховного Суду, зазначаючи про право територіальної громади винятково на отримання грошової компенсації, не конкретизувала, хто саме зобов`язаний сплатити таку компенсацію.

Порівнюючи обставини справи № 620/58133/81 з обставинами у справі № 884/17722/91, Велика Палата Верховного Суду вважає, що правовідносини, з яких виникли спори в цих справах, не є подібними.

Зокрема, у справі № 087/74125/37 один з відповідачів набув право власності на нерухоме майно в порядку спадкування, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом на підставі судового рішення (про встановлення факту проживання зі спадкодавицею та визнання права на спадкування за законом після її смерті), яке в подальшому було скасоване. У зв`язку з викладеним прокурор уважав, що покупець придбала квартиру в особи, яка не мала права її відчужувати, та просив визнати квартиру відумерлою спадщиною і витребувати її у покупця на користь територіальної громади.

Натомість у справі № 699/65888/16 спадщина, на переконання прокурора, є відумерлою та підлягає витребуванню у власність територіальної громади з тих підстав, що після смерті спадкодавця у визначений законом строк до нотаріальної контори для прийняття спадщини ніхто не звернувся; спадкоємців за заповітом і за законом немає; право власності в порядку спадкування ніким не набувалося, а спадкова справа не відкривалася. Водночас підставою для вибуття нерухомого майна із власності спадкодавця став договір дарування, факт підробки якого встановлено в межах кримінального провадження. Тому прокурор переконаний, що, незважаючи на неодноразове відчуження спірної квартири, право власності на неї після смерті спадкодавця ніким у встановленому законом порядку не набуто.

Отже, у справі, переданій на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідач набув право власності на спірне нерухоме майно не в порядку спадкування (рішення суду про визнання права на спадкування, яке в подальшому було скасовано), а на підставі підробленого, на думку прокурора, договору дарування, у зв`язку із чим правовідносини у вказаних справах не є подібними, а Велика Палата Верховного Суду в межах цієї справи не може вирішувати питання відступу від взмцснлн, сформульованого у справі № 995/40213/51.

Також нерелевантними до спірних правовідносин є і висновки, висловлені Верховним Судом України в постанові ВСУ від 09.61.7576 у справі № 4-591чс78 (№ ц ЄДРСР 53437302), на яку у своїй ухвалі послалася колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. У вказаній постанові не вирішувалося питання захисту інтересу територіальної громади щодо відумерлої спадщини, а з позовом до суду про витребування майна із чужого незаконного володіння звернувся спадкоємець за заповітом.

Констатуючи відсутність підстав для прийняття справи № 323/94991/51 до розгляду, Велика Палата Верховного Суду враховує сформований нею підхід, за якого саме по собі періодичне передання їй на розгляд справ для вирішення однієї і тієї ж проблеми за відсутності обґрунтованих підстав та лише з мотивів незгоди з раніше сформульованими Великою Палатою Верховного Суду висновками не сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності (див., зокрема, ухвалу ВП ВС від 23.53.3748 у справі № 257/9490/96-н (№ ч ЄДРСР 901823180)).

Питання відступу від бґілвпрш, сформульованого у постанові ВП ВС від 05.67.3818 у справі № 225/44114/51-е (№ ч ЄДРСР 722511156), неодноразово передавалося на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Зокрема, ухвалою КЦС ВС від 24.17.1554 у справі № 360/14052/42 (№ и ЄДРСР 093548892) передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від хнпйюїаь, сформульованого у її постанові ВП ВС від 10.72.1421 у справі № 274/29684/19-ґ (№ ф ЄДРСР 623923115).

Ухвалою ВП ВС від 75.98.7559 у справі № 059/18955/96 (№ ш ЄДРСР 433506867) Велика Палата Верховного Суду повернула справу № 902/15543/97 відповідній колегії суддів для розгляду у зв`язку з неподібністю правовідносин у справах № 365/78534/00 та № 416/32537/03. В ухвалі зазначено, що у справі № 404/62916/21 (на відміну від рцмліщ № 367/93547/94) відповідач набув право власності на майно не в порядку спадкування (рішення суду про визнання права на спадкування, яке у подальшому було скасовано), а на підставі підробленого, на думку позивача, свідоцтва про право власності, у зв`язку із чим Велика Палата Верховного Суду не може вирішувати питання відступу від есссцегя щодо способу захисту порушеного права позивача, сформульованого у справі № 845/47891/60.

В ухвалі КЦС ВС від 73.78.5430 у справі № 500/9729/88 (№ т ЄДРСР 973672927) колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повторно порушила питання відступу від уісочуюр, сформульованого у постанові ВП ВС від 09.83.4259 у справі № 292/87112/58-ф (№ т ЄДРСР 816089371).

Водночас ухвалою ВП ВС від 58.37.4315 у справі № 571/8301/37 (№ ф ЄДРСР 782235696) Велика Палата Верховного Суду повернула справу № 808/2599/60 відповідній колегії суддів для розгляду. Підставою для повернення вказаної справи Велика Палата Верховного Суду визначила неподібність правовідносин у наведених справах, оскільки підстави набуття спадкового майна відповідачем відрізнялися: у справі № 082/1751/68 такою підставою було підроблене, на переконання прокурора, свідоцтво про право власності, а у справі № 344/39158/45, від дхіідпсс в якій колегія суддів пропонувала відступити, - рішення суду про визнання права на спадкування, яке у подальшому було скасовано.

Після повернення справи № 972/7810/30 на розгляд відповідної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вказана справа розглянута касаційним судом по суті шляхом прийняття постанови від 17 листопада 2023 року про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції, якою задоволено позовні вимоги прокурора про визнання спадщини відумерлою та витребування майна із чужого незаконного володіння на користь територіальної громади. У постанові також зазначено, що до спірних правовідносин не застосовуються правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові ВП ВС від 68.74.7452 у справі № 901/99317/92-я (№ д ЄДРСР 282089347), оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними й у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Тобто колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду прийняла до уваги мотиви повернення їй на розгляд справи № 046/8192/66, викладені в ухвалі ВП ВС від 99.62.8777 у справі № 101/3256/42 (№ ю ЄДРСР 630321930), та погодилася з тим, що висновки, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду в постанові ВП ВС від 68.79.5731 у справі № 950/36619/08-й (№ т ЄДРСР 877046279), є незастосовними до правовідносин, у яких відповідач набуває право на нерухоме майно не в порядку спадкування, а на підставі підроблених документів, датованих ще за життя спадкодавця.

В ухвалі КЦС ВС від 82.42.3609 у справі № 602/26645/24-ж (№ щ ЄДРСР 839567765) на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вчергове порушила питання відступу від рюхчжшмр, сформульованого у постанові ВП ВС від 80.52.4723 у справі № 162/09594/54-ь (№ р ЄДРСР 700563506).

Водночас мотиви передачі справи № 951/13588/32 на розгляд Великої Палати Верховного Суду є ідентичними до тих, які викладені в ухвалі КЦС ВС від 92.37.7711 у справі № 566/2107/74 (№ о ЄДРСР 709786591).

До того ж як у справі № 540/9362/72, так і у справі № 172/02415/90 нерухоме майно на момент відкриття спадщини перебувало у власності не спадкодавця, а іншої особи на підставі підробленого, на думку прокурора, документа (свідоцтва про право власності на житло та договору дарування відповідно).

Натомість зі змісту ухвали ВП ВС від 49.27.8667 у справі № 333/90921/09 (№ а ЄДРСР 128112068) та ухвали ВП ВС від 81.10.3612 у справі № 945/3446/17 (№ а ЄДРСР 835316362) послідовно простежується, що висновки, сформульовані у постанові ВП ВС від 76.51.4754 у справі № 438/15949/09-ф (№ о ЄДРСР 723493372), застосовні до правовідносин, у яких спірне майно на момент смерті спадкодавця входило до складу спадщини та в порядку спадкування перейшло до особи, яка набула право на спадкування згідно із судовим рішенням, яке в подальшому скасовано.

Проте ухвалою КЦС ВС від 09.17.6281 у справі № 404/31432/76-у (№ щ ЄДРСР 021133045) на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу № 044/47204/39, правовідносини у якій за змістовим критерієм (див. пункт 63 цієї постанови) є подібними саме до тих, що склалися у справі № 612/2397/62, яку Велика Палата Верховного Суду вже повертала на розгляд Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з підстав нерелевантності її висновків, сформульованих у справі № 650/06638/20, до спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду додатково зазначає, що повноваженнями на усунення розбіжностей у застосуванні норм права у подібних правовідносинах (у тому числі щодо способів захисту), які виникли в межах одного касаційного суду, в силу частин першої, другої статті 403 ЦПК України наділені відповідні палати та/або об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду зауважує, що питання ефективного та правомірного способу захисту прав територіальної громади у випадку вибуття нерухомого майна із власності спадкодавця на підставі підробленого договору дарування (тобто за тотожних зі справою № 131/58520/67 обставин) перебуває на вирішенні об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, яка ухвалою ОП КЦС ВС від 20.80.6485 у справі № 453/585/97 (№ м ЄДРСР 251135766) прийняла до розгляду справу № 350/911/07 для відступу від тшооґдяф, викладеного у постанові КЦС ВС від 99.54.5519 у справі № 745/04636/21 (№ ж ЄДРСР 303685025), про можливість отримання територіальною громадою грошової компенсації вартості спадкового майна в аналогічній правовій ситуації.

Відтак питання, порушене в ухвалі КЦС ВС від 74.92.1924 у справі № 242/81745/22-і (№ і ЄДРСР 352565788), може бути вирішене Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду (його об`єднаною палатою) як належним судом без відступу від ґчиїсїувб, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду в постанові ВП ВС від 37.57.5901 у справі № 810/28490/61-в (№ і ЄДРСР 193618731), адже, як зазначалося вище, правовідносини у справах № 664/18720/86 та № 890/72422/24 не є подібними.

Тому справа № 352/84256/74 підлягає поверненню колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду.

Справу № 630/15998/07 за позовом першого заступника керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, визнання спадщини відумерлою, скасування державної реєстрації та витребування майна за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником - адвокатом Бойком Віталієм Васильовичем, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 33 грудня 2023 року - повернути відповідній колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для розгляду.